Стрілець

Оглавление

Стівен Кінг. Стрілець

Вступ. Коли тобі дев’ятнадцять (і ще про дещо)

І

ІІ

ІІІ

Передмова

Стрілець

Розділ І. Стрілець

I

ІІ

ІІІ

IV

V

VI

VII

VIII

IX

Х

XI

XII

XIII

XIV

XV

XVI

XVII

XVIII

XIX

ХХ

Розділ II. Придорожня станція

І

ІІ

ІІІ

IV

V

VI

VII

VIII

IX

Х

ХІ

ХІІ

ХІІІ

Розділ III. Оракул і гори

І

ІІ

ІІІ

IV

V

VI

VII

VIII

ІХ

Х

Розділ IV. Пришелепкуваті мутанти

І

ІІ

ІІІ

ІV

V

VI

VII

VIII

IX

Х

ХІ

ХІІ

ХІІІ

Розділ V. Стрілець і чоловік у чорному

І

II

ІІІ

IV

V

VI

VII

VIII

IX

Отрывок из книги

Коли мені виповнилося дев’ятнадцять (в історіях, які ти збираєшся прочитати, це число має певне значення), гобіти були великими.

Під час Великого музичного фестивалю у Вудстоці у бруді на фермі Макса Язґура бебралися десь півдюжини Меррі та Піппінів, удвічі більше Фродів і незліченна кількість гіпарів Ґендальфів. «Володар перснів» Дж. Р. Р. Толкіна в ті дні мав шалену популярність, і, хоча я так і не зміг потрапити на «Вудсток» (про що шкодую), по-моєму, я був наполовину гіпі, принаймні достатньо гіповим, щоб прочитати ці романи й захопитися ними. Книги «Темної вежі», як і більшість довгих історій-фентезі, написаних чоловіками та жінками мого покоління («Хроніки Томаса Ковенанта» Стівена Доналдсона, «Меч Шаннари» Тері Брукса – і це тільки два приклади), народилися під впливом Толкіна.

.....

– У мене нема здачі з золотого, – грубо промовила жінка.

– Здачі не треба.

.....