Лєна з дитинства була особливою: без царя в голові, навіть Бог у неї був позичений. Якось Лєна облишила молитися – і нічого, грім не побив, і кульова блискавка, що колись спалила її улюблену виховательку, оминула. Але втратити віру в чудо їй не дала диво-жінка, яка нагодилася рятувати її земляків, поки сама, уже доросла, Лєна тренувалася на бездомних собаках. Чим обернеться власна спроба героїні допомогти ближньому – польотом над гніздом зозулі чи вознесінням?
Дизайнер обкладинки Віталія Котляр
Оглавление
Таня Малярчук. Біографія випадкового чуда
1. Я к вона називала себе та інших
2. Бог на небі і на землі
3. Я к вона пообіцяла собі не з’їжджати з розуму
4. Сціоподи, арімаспами та інші песиголовці натурфілософії
5. Як вона пізнала ази валеології
6. Як вона відмовилася бути паном
7. Як вона шукала і не знайшла
8. Як вона захищала мале, щоб не нападали на велике
9. Війна за нерухомість
10. Трохи теорії
11. Пояснювальна записка
12. Як вона зустріла останнього пастуха
13. Я к вона побачила темінь, щоб побачити світло
Отрывок из книги
Десь у сьомому класі в Лєни почалися серйозні проблеми з вірою.
Бог, якому Лєна чемно молилась кожного вечора і кожного ранку, раптом втратив над нею владу, бо якось дуже несерйозно виглядав. Лєні розповіла про нього її старенька бабця. Вона позичила його Лєні, віддала ненадовго в користування, поки Лєна знайде свого власного. Бабця навчила Лєну молитися, що вона сама робила без винятку кожного дня, до світанку і після заходу сонця. У бабці було два Боги: один висів на стіні в літній кухні (цей Лєні подобався більше), а другий – у кімнаті, де вона спала зі своїм дідом. Уранці бабця молилася другому, ввечері – першому, після того як мила ноги. Зуби бабця, до речі, ніколи не чистила. Лєна вже пізніше зрозуміла чому. В неї їх уже не було.
.....
– Умирати з Божої волі – велика радість, я вже чекаю не дочекаюся, коли Він мене покличе. А от так-от, як собака, від раку прямої кишки…
