Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Письмо Т. Гр. Шевченка к редактору «Народного чтения»
Поеми. Поезії
1837
Причинна
1838
Думка
Думка
Думка
Тарасова ніч
На вічну пам’ять Котляревському
1838–1839
Катерина
1839
Перебендя
Тополя
До Основ’яненка
Іван Підкова
1840
«Думи мої, думи мої…»
Н. Маркевичу
На незáбудь Штернбергові
1841
«Вітер з гаєм розмовляє…»
1842
Гамалія
1843
Розрита могила
1844
«Чигрине, Чигрине…»
Сова
Сон
«У неділю не гуляла…»
«Чого мені тяжко, чого мені нудно…»
«Заворожи мені, волхве…»
Гоголю
1845
«Не завидуй багатому…»
«Не женися на багатій…»
Єретик
«Кругом неправда і неволя…»
Великий льох
Три душі
Три ворóни
Три лірники
Наймичка
Кавказ
І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє
Холодний Яр
Давидові псалми
Маленькій Мар’яні
«Минають дні, минають ночі…»
Три літа
[Заповіт]
1845–1846
«За що ми любимо Богдана…»
1846
Лілея
1847
В казематі
«Ой одна я, одна…»
«За байраком байрак…»
«Мені однаково, чи буду…»
«„Не кидай матері!“ – казали…»
«Чого ти ходиш на могилу…»
«Ой три шляхи широкії…»
Н. Костомарову
«Садок вишневий коло хати…»
«Рано-вранці новобранці…»
«В неволі тяжко, хоча й волі…»
Косар
«Чи ми ще зійдемося знову…»
N. N
N. N
«Не гріє сонце на чужині…»
Сон
Іржавець
N. N
Полякам
«Один у дрýгого питаєм…»
«Самому чудно. А де ж дітись…»
А. О. Козачковському
«То так і я тепер пишу…»
1848
«А нумо знову віршувать…»
«У Бога за дверми лежала сокира…»
«Ну що б, здавалося, слова…»
«Мов за подушне, оступили…»
П. С
Г. З
«Якби зострілися ми знову…»
«За сонцем хмаронька пливе…»
«І небо невмите, і заспані хвилі…»
«Думи мої, думи мої…»
«І виріс я на чужині…»
«Не для людей, тієї слави…»
«По улиці вітер віє…»
«У тієї Катерини…»
«Із-за гаю сонце сходить…»
«Не так тії вороги…»
«Ой люлі, люлі, моя дитино…»
«Не тополю високую…»
«І широкую долину…»
«Навгороді коло броду…»
«І знов мені не привезла…»
«В неволі, в самоті немає…»
«Заступила чорна хмара…»
«Не додому вночі йдучи…»
1849
«Неначе степом чумаки…»
«Як маю я журитися…»
«Нащо мені женитися…»
«Якби тобі довелося…»
«Заросли шляхи тернами…»
«Зацвіла в долині…»
«У нашім раї на землі…»
«На Великдень, на соломі…»
«Буває, іноді старий…»
«Хіба самóму написать…»
«Дурні та гордії ми люди…»
«І золотої, й дорогої…»
«Ми вкупо[ч]ці колись росли…»
«Готово! Парус розпустили…»
«Ми в осени таки похожі…»
1850
«Лічу в неволі дні і ночі…»
«Ми заспівали, розійшлись…»
«Не молилася за мене…»
«Мені здається, я не знаю…»
«Якби ви знали, паничі…»
«Огні горять, музика грає…»
«Чи то недоля та неволя…»
«І досі сниться: під горою…»
Неофіти
Юродивий
1858
Доля
Муза
Слава
«Лічу в неволі дні і ночі…»
Сон
«Я не нездужаю, нівроку…»
1859
Подражаніє 11 псалму
Марку Вовчку
Ісаія. Глава 35
Невольник
Посвященіє
Дума
«Мій Боже милий, знову лихо…»
«Ой по горі роман цвіте…»
Сестрі
«Якби-то ти, Богдане п’яний…»
Марія
Подражаніє Едуарду Сові
Осія. Глава XIV
1860
«Дівча любе, чорнобриве…»
«Ой діброво – темний гаю…»
Молитва
«Царів, кровавих шинкарів…»
«Злоначинающих спини…»
«Тим неситим очам…»
Переспів зі «Слова о полку Ігоревім»
Плач Ярославни
«Умре муж велій в власяниці…»
«Над Дніпровою сагóю…»
«Росли укупо[ч]ці, зросли…»
«Барвінок цвів і зеленів…»
Л
«Минули літа молодії…»
«І тут, і всюди – скрізь погано…»
«Якби з ким сісти хліба з’їсти…»
«І день іде, і ніч іде…»
«Тече вода з-під явора…»
«Якось-то йдучи уночі…»
«Зійшлись, побрались, поєднались…»
1861
«Чи не покинуть нам, небого…»
«А пóки те, та се, та оне…»
Примітки С. А. Гальченка
Поезія
1837
1838
1838–1839
1839
1840
1842
1843
1844
1845
1846
1847
1848
1849
1850
1857
1858
1859
1860
1861
Милостивый государь
Александр Александрович!
.....
Однажды, во время пребывания нашего в Вильно, в 1829 году, декабря 6, пан и пани уехали на бал в так называемые ресурсы (дворянское собрание), по случаю тезоименитства в Бозе почившего императора Николая Павловича. В доме все успокоилось, уснуло. Я зажег свечку в уединенной комнате, развернул свои краденные сокровища и, выбрав из них казака Платова, принялся с благоговением копировать. Время летело для меня незаметно. Уже я добрался до маленьких казачков, гарцующих около дюжих копыт генеральского коня, как позади меня отворилась дверь и вошел мой помещик, возвратившийся с бала. Он с остервенением выдрал меня за уши и надавал пощечин – не за мое искусство, нет! (на искусство он не обратил внимания), а за то, что я мог бы сжечь не только дом, но и город. На другой день он велел кучеру Сидорке выпороть меня хорошенько, что и было исполнено с достодолжным усердием.
В 1832 году мне исполнилось восемнадцать лет, и так как надежды моего помещика на мою лакейскую расторопность не оправдались, то он, вняв неотступной моей просьбе, законтрактовал меня на четыре года разных живописных дел цеховому мастеру, некоему Ширяеву, в С.-Петербурге. Ширяев соединял в себе все качества дьячка-спартанца, дьякона-маляра и другого дьячка – хиромантика; но несмотря на весь гнет тройственного его гения, я в светлые весенние ночи бегал в Летний сад рисовать со статуй, украшающих сие прямолинейное создание Петра. В один из таких сеансов познакомился я с художником Иваном Максимовичем Сошенком, с которым и до сих пор нахожусь в самых искренних братских отношениях. По совету Сошенка я начал пробовать акварелью портреты с натуры. Для многочисленных, грязных проб терпеливо служил мне моделью другой мой земляк и друг, козак Иван Ничипоренко, дворовый человек нашего помещика. Однажды помещик увидел у Ничипоренка мою работу, и она ему до того понравилась, что он начал употреблять меня для снятия портретов с любимых любовниц, за которые иногда награждал меня целым рублем серебра.
.....