Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
«I повернуться додому всi мандрiвцi…»
Умовні позначки. Передмова для довірливих
Умовні позначки. Передмова для недовірливих
Інна про Мірошника
Листи від мами
Туреччина
Італія
Ольга про маму
Юрій-старший про Зою
Михалька про Ольгу
Михалька про Варварку
Ольга блукає містом
Юрій-старший про Варварку
Інна про Інну
Ольга блукає містом
Юра-молодший про Варварку
Ольга хоче себе вбити
Ольга блукає містом
Листи від мами
Китай
Аргентина
Юра-молодший про Варварку
Юрій-старший про листи
Листи від батька
Ляйпціґ
Листи від мами
Велика Британія
Михалька про Варварку
Листи від мами
Монголія
Ольга блукає містом
Юрій-старший про Юрія-старшого
Інна про життя
Інна про Інну
Листи від батька
Детройт
Ольга хоче себе вбити
Листи від батька
Гарлем
Михалька про Варварку
Ольга хоче себе вбити
Листи від мами
Македонія
Листи від батька
Семані
Листи від мами
Тибет
Бутан
Мадагаскар
Непал
Листи від батька
Відень
Листи від мами
Росія
Бразилія
Вихід Варварки
Листи від мами
Пакистан
Михалька про Ольгу
Вихід Ольги
Листи від мами
Іспанія
Ольга хоче себе вбити
Юра-молодший про Варварку
Листи від батька
Брісбен
Листи від мами
Франція
Листи від батька
Белград
Юра-молодший про Варварку
Вихід Михальки
Вихід Юри-молодшого
Вихід Михальки, постскриптум
Юра-молодший про Варварку
Листи від мами
Фінляндія
Фінляндія
Знову Фінляндія
Швеція
Зоя про Михальку
Листи від батька
Кіото
Ольга блукає містом
Листи від батька
Багдад
Листи від мами
Чад
Зоя про Зою
Ольга хоче стати не такою чутливою
Вихід Зої, частина перша
Листи від батька
Каїр
Вихід Зої, частина друга
Вихід Юри-старшого
Листи від батька
Нью-Йорк
Вихід мами
«Мануал до черепахи» – перший прозовий твір Тані Савченко, поета й чудового перекладача поезії. Ми познайомилися кілька років тому – спочатку через Живий Журнал, а потім і особисто. Дізнавшися, що Таня пише ще й прозу, я, чесно кажучи, не здивувалася: мене завжди вражало її мужнє, мудре, що називається доросле ставлення до різних життєвих ситуацій, за яким угадувався не просто сильний характер, а й серйозний, авторський світ (авжеж, ми всі дорослі люди – тим не менш певну постмодерністську інфантильність – і в житті, і в літературі – переростають далеко не всі).
Коротенький уривок із «Мануала» я прочитала минулого року в «запорізькому» випуску літературного альманаха «Нова проза»: ні на що не схожий сюжет про якихось самотніх дітей, їхніх дивних батьків… Із невеликого уривка мало що можна було зрозуміти у фабулі роману, зате було ясно – це жива, повнокровна, справжня проза, – от не знаю я, як, чому, з чого виникає таке безумовне враження від якихось кількох фраз, але воно ніколи не обманює. Я почала шукати повний текст, і виявилося, що «Мануал до черепахи», написаний кілька років тому, Таня ніколи не публікувала. Попросивши рукопис у автора, я буквально поринула у світ її глибоководого письма. Ну а потім, із Таниного дозволу, рекомендувала «Мануал» видавництву «КСД» і дуже рада, що його головний редактор Світлана Скляр до моєї рекомендації дослухалась і мою захопленicть цим незвичайним текстом багато в чому поділила.
.....
Діти притихли.
– Після цього, – заводилася я все більше, – тато виймає мамі ліве око, а мама виймає татові праве око. Мама ставить собі татове око, а тато – мамине. Тепер у мами обидва ока праві, а у тата – обидва ліві. Потім мама бере ніж…
.....