Оглавление
Тім Брік. Шармузіки: За межами Великої Галявини
Частина 1. Знайомство з містом
Частина 2. Дивна знахідка
Частина 3. За межі!
Частина 4. Те, що сталося потім
Частина 5. Вітер, вогонь та вода
Частина 6. Той, хто живе у дереві
Частина 7. Несподівана зустріч
Частина 8. Заклик про допомогу
Частина 9. Тулун, на поверхні та під землею
Частина 10. Вхід без виходу
Частина 11. Острів Двох Місяців
Частина 12. Пограбування Тулунського Музею
Частина 13. Варус Ларан
Частина 14. Темний Замок
Отрывок из книги
Того вечора, як і кожного іншого разу, Ціквик зробив собі чай із полуничним варенням, сів у своє улюблене крісло та взяв книгу, що лежала на столі неподалік. Але глянувши на неї, згадав, що прочитав її ще минулого вечора.
Шармузік підвівся та підійшов до полиці. Поклавши туди книгу, він почав шукати якусь іншу, ще не прочитану. Але перевіривши всі полиці, декілька шухляд, шафу та навіть зазирнувши під своє ліжко, шармузік не знайшов жодної нової книги для вечірнього читання. Повернувшись до вітальні, він побачив на столі заварену ним чашку чаю, з якого досі йшла пара. Почухавши голову, Ціквик підійшов до віконця, розмірковуючи про те, де він може знайти нову книгу перш ніж чай повністю охолоне. На іншому березі, за річкою, що поділяла місто на дві частини, з віконця Ціквикового будинку можна було побачити будівлю бібліотеки. Помітивши світло у її вікнах, шармузік відразу зметикував та вибіг на вулицю, похапцем одягнувши пальто та шарф. Він перебіг містком та, наблизившись до бібліотеки, потягнув на себе досить великі та важкі двері. Зайшовши до будівлі, Ціквик відразу направився до найближчої полиці і почав підшуковувати нову книгу. Так, у міській бібліотеці було набагато більше книг, порівняно з тим, що можна було знайти вдома. Але Ціквика цікавили особливі – книги про пригоди та подорожі. Пройшовши декілька полиць, він наблизився до тієї, що стояла у найвіддаленішому кутку. І ось нарешті шармузік знайшов те, за чим прийшов. Усі книги, які стояли на полиці, були саме пригодницькими. Ціквик вирішив не гаяти часу та дістав найближчу. Він уже збирався повертатися додому, але раптом зупинився. Його увагу привернув якийсь записник, що стояв позаду тієї книги, яку він обрав. Діставши записник, Ціквик зміг уважніше його роздивитись. Записник мав шкіряну палітурку коричневого кольору та закривався на сріблясту застібку із зображенням ініціалів – КФ. Відкривши його першу сторінку, шармузік побачив напис, зроблений охайним почерком від руки: «Мій щоденник, або записи далекої подорожі». А перегорнувши наступну, Ціквик побачив мапу Великої Галявини, вкладену у записник. Шармузік розгорнув її на повний зріст. Зображення, яке Ціквик побачив на мапі, не на жарт його здивувало та перетворило звичайний вечір на початок нової історії. Залишивши книгу, заради якої він покинув свій чай, шармузік швидко вклав мапу назад до записника та побіг разом із ним до свого будинку.
.....
– Де ти?! Люмику?! – знову загукав Набридик, втративши з виду свого товариша. Аж раптом, позаду, на підлогу завалилась шафа, яка мало не придавила Бубика, що стояв поряд. Її проштовхнув Люмик, що стояв у отворі між стінами. Як виявилось, саме за шафою знаходились сходи, які вели до підвалу.
– Напевно, зелені… – обірвав Люмик.
.....
