Ім’я рози
Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Оглавление
Умберто Эко. Ім’я рози
Зауваги до нового видання
Ясна річ, рукопис
Примітка
Пролог
День перший
Першого дня час перший, де подорожні прибувають під обитель, а Вільям дає доказ неабиякої проникливості
Першого дня час третій, де Вільям провадить вельми пожиточну бесіду з абатом
Першого дня час шостий, де Адсо замиловується порталом церкви, а Вільям знов зустрічається з Убертином Казальцем
Першого дня коло часу дев'ятого, де Вільям провадить учену бесіду із Северином-зіллярем
Першого дня після часу дев'ятого, де описано відвідини скрипторію і знайомство з багатьма вченими мужами, переписувачами та рубрикаторами, а також зі сліпим старцем, який очікує Антихриста
Першого дня вечірня, де описано відвідини решти абатства, Вільям доходить деяких висновків щодо смерті Адельма і провадить бесіду з братом-склярем про скельця для читання та про видіння у тих, хто занадто любить читати
Першого дня повечер'я, де Вільям і Адсо тішаться радою гостинністю абата і вислуховують гнівливі слова Хорхе
День другий
Другого дня полуношниця, де пару годин містичного щастя обриває вельми кривава подія
Другого дня час перший, де Бенцій з Упсали звіряє дещо, ще дещо звіряє Беренґарій з Арунделя, а Адсо дізнається, що таке правдиве покаяння
Другого дня час третій, де вибухає сварка між простаками, Аймар з Александрії на щось натякає, а Адсо розважає про святість і екскременти диявола. Відтак Вільям з Адсом повертаються у скрипторій, Вільям бачить дещо цікаве, утретє бесідує про дозволеність сміху, але в кінцевому підсумку не може роздивитись того, що хотів би
Другого дня час шостий, де Бенцій повідає дивну історію, яка з’ясовує деякі неподобні речі з життя обителі
Другого дня час дев'ятий, де виявляється, що настоятель пишається багатствами своєї обителі і побоюється єретиків, а насамкінець Адсо починає сумніватися, чи добре він зробив, пустившись у мандри по світі
Другого дня після вечірні, де, хоч розділ цей короткий, старець Алінард повідає чимало цікавого про лабіринт і підказує, як у нього ввійти
Другого дня повечер'я, де відчиняється вхід у Вежу, по якій блукає таємничий відвідувач, вигулькує таємне послання, написане чорнокнижницькими знаками, і щезає, заледве знайдена, книга, пошуки якої триватимуть протягом багатьох інших розділів, та й не останньою пригодою є крадіжка цінних Вільямових лінз
Другого дня ніч, де нарешті вдається проникнути в лабіринт, уздріти дивні видіння і, як се буває в лабіринтах, загубитися
День третій
Третього дня від хвалитен до часу першого, де у келії зниклого Беренґарія знаходять рядно, забрукане кров’ю, от і все
Третього дня час третій, де Адсо у скрипторїї замислюється над історією свого ордену і над долею книг
Третього дня час шостий, де Адсо вислуховує звірення Сальватора, які важко підсумувати кількома словами, але які надихають його на довгі, тривожні розмисли
Третього дня час дев'ятий, де Вільям розповідає Адсові про велику ріку єресі, про роль посполитих у церкві, про свої сумніви стосовно пізнаваності універсальних законів і мимохідь пояснює, як він розгадав чорнокнижницькі знаки, що їх залишив Венанцій
Третього дня вечірня, де знов точиться бесіда з настоятелем, Вільямові спадають на гадку деякі неймовірні ідеї, як розгадати загадку лабіринту, і йому це якнайкраще вдається. Відтак подають сир у мундурі
Третього дня після повечер'я, де Убертин повідає Адсові історію фра Дольчина, а ще інші історії Адсо сам пригадує або вичитує в бібліотеці, відтак йому трапляється зустріти дівчину прегарну й грізну, мов військо, що вишикувалось до бою
Третього дня ніч, де Адсо у сум’ятті душі сповідається Вільямові і розмислює над функцією жінки у плані сотворення, але потім знаходить труп чоловіка
День четвертий
Четвертого дня хвалитни, де Вільям із Северином оглядають Беренґаріїв труп, виявляють, що язик його чорний, а се дивна річ у потопельника. Відтак мова йде про небезпечні трутизни і про одну давню крадіжку
Четвертого дня час перший, де Вільям примушує спершу Сальватора, а потім – келаря розповісти про своє минуле, Северин віднаходить украдені лінзи, Никола приносить нові, а Вільям шістьма очима береться розшифровувати рукопис Венанція
Четвертого дня час третій, де Адсо б’ється у любовних переживаннях, тоді надходить Вільям з Венанцієвим текстом, який, навіть розгаданий, зостається загадковим
Четвертого дня час шостий, де Адсо йде по трюфелі і спостерігає за прибуттям міноритів, вони довго бесідують з Вільямом та Убертином, і з’ясовуються деякі вельми сумні речі про Йоана XXII
Четвертого дня час дев'ятий, де прибувають кардинал Поджетто, Бернард Ґі та інші авіньйонці, а потім кожен робить щось інше
Четвертого дня вечірня, де Алінард, схоже, постачає цінні відомості, а Вільям описує свій метод досягти ймовірної істини через низку достеменних помилок
Четвертого дня повечер'я, де Сальватор веде річ про несвітські чари
Четвертого дня після повечер'я, де описано ще одні звідини лабіринту, мандрівники прибувають на поріг finis Africae, та увійти не можуть, бо невідомо, що таке перший і сьомий з чотирьох, і врешті з Адсом знову стається напад любовної недуги, сього разу високовчений
Четвертого дня ніч, де Сальватор жалюгідно дає себе спіймати Бернардові Ґі, Адсову кохану дівчину хапають як відьму і всі йдуть спати ще нещасливіші й занепокоєніші, ніж раніше
День п'ятий
П'ятого дня час перший, де точиться братня дискусія про убогість Ісуса
П'ятого дня час третій, де Северин розповідає Вільямові про якусь дивну книгу, а Вільям викладає перед легатами нечуване вчення про мирське правління
П'ятого дня час шостий, де знаходять убитого Северина, але ніде не видно книги, яку він був знайшов
П'ятого дня час дев'ятий, де чиниться справедливий суд і складається прикре враження, що всі помиляються
П'ятого дня вечірня, де Убертин рятується втечею, Бенцій починає дотримуватися законів, а Вільям розмірковує над всілякими різновидами розкошелюбства, побаченими за той день
П'ятого дня повечер'я, де лунає проповідь про пришестя Антихриста, натомість Адсо відкриває для себе силу власних імен
День шостий
Шостого дня полуношниця, де «вельможі сидять», а Малахія валиться на землю
Шостого дня хвалитни, де призначено нового келаря, але не нового бібліотекаря
Шостого дня час перший, де Никола повідає всяку всячину і вершаться відвідини скарбниці
Шостого дня час третій, де Адсо, слухаючи «День гніву», має видіння або, якщо завгодно, бачить сон
Шостого дня після часу третього, де Вільям тлумачить Адсові його сон
Шостого дня час шостий, де відтворюється історія бібліотекарів і виринають ще деякі відомості про таємничу книгу
Шостого дня час дев'ятий, де настоятель відмовляється вислухати Вільяма, просторікує про мову самоцвітів і виказує бажання припинити розслідування цих сумних трапунків
Шостого дня між вечірнею і повечер'ям, де коротко оповідається про довгі години розгубленості
Шостого дня після повечер'я, де Вільям сливе припадково відкриває таємницю, як увійти у finis Africae
День сьомий
Сьомого дня ніч, де назва, щоб підсумувати дивовижні одкровення, про які тут мова, мала б бути така ж завдовжки, як сам розділ, а це суперечить звичаям
Сьомого дня ніч, де стається екпіроза, а з причини надміру чеснот верх беруть пекельні сили
Останній аркуш
Глосарій
Отрывок из книги
Характеризувати це видання як перероблене є, мабуть, певним перебільшенням, оскільки численні розкидані виправлення, які я вніс в оригінальний текст, не міняють ні його наративної структури, ні стилю його мови. Що стосується останнього, то я лиш усунув деякі незграбні повторення того самого слова на відстані кількох рядків, заміняючи його синонімом, й іноді (але зрідка) спростив деякі синтаксичні конструкції.
Я виправив тих кілька недоглядів (нечисленних, мушу сказати, оскільки звертався я до текстів виключно середньовічних), яких соромився ось уже тридцять років. Приміром, в одному з тогочасних гербаріїв я знайшов згадку про рослину під назвою «cicerbita» (яка схожа на цикорій) і витлумачив її як «cucurbita», тобто гарбуз, – а гарбузів у Середньовіччя не знали, оскільки завезені вони були пізніше з Америки.
.....
– Хто? – перепитав Убертин.
– Гуґо з Новокастра, даруй мені, я подумки вживаю свою рідну мову, навіть коли висловлююсь доброю латиною. І ще Вільгельм Альнвік. Від авіньйонських францисканців можна чекати Єроніма, того дурня з Каффи, може, будуть також Беренґарій Таллоні та Бонаґрація з Берґамо.
.....