Роман Івана Багряного «Тигролови» (1944) – перший великий твір письменника, в якому вражаюче правдиво зображено страшну людську трагедію в часи сталінських репресій. Герой роману, як тисячі й тисячі тих, хто потрапив у лабети НКВС, приречений канути у безвість, щезнути. Та не такий Григорій Многогрішний, нащадок славетного козацького роду, щоби скоритися долі. Його веде віра у свою силу і правду. Це й допомагає йому вистояти за будь-яких обставин, повернути собі свободу, а разом з нею і життя.
Оглавление
Иван Багряний. Тигролови
Частина перша
Розділ перший. Дракон
Розділ другий. Світ на колесах
Розділ третій. Навзаводи із смертю
Розділ четвертий. Родина тигроловів
Розділ п’ятий. «П’ ятнування»
Розділ шостий. В пралісах Сіхоте-Аліня
На марші
Зустріч з морозами
Діалог під накомарниками
Падь голуба
Пантовка
Сіркове чаклування
Щастя, як трясця
Золоті арабески
Частина друга
Розділ сьомий. Memento mori
Тунгуз Пятро Дядоров
Історична довідка
Співуни
Заколот і капітуляція
Мавка
В гирлі Мухені
Розділ восьмий. Осінь у тайзі. Коли достигає виноград
Весела робінзонада
Бог кохання
Коли вирує кров
Розділ дев’ятий. Зима
Перед великим полюванням
Ціною дружби. «Злодюжка»
Різдво в пралісах
Розділ десятий. Рейд на Хабаровськ
Експрес, «которий возіт дрова і лєс»
Хабаровськ. Смішні й печальні походеньки
Не ходи босий!
Розділ одинадцятий. На кішку
Розділ дванадцятий. Навзаводи з щастям
Післямова. «По лінії найбільшого опору…»
Примітки
Отрывок из книги
…Вирячивши вогненні очі, дихаючи полум’ям і димом, потрясаючи ревом пустелі і негра і вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон.
Не з китайських казок і не з пагод Тибету – він знявся десь з громохкого центру країни «чудес», вилетів з чорного пекла землі людоловів і гнав над просторами… Над безмежжям Уралу… Через хащі Сибіру… Через грізний, понурий Байкал… Через дикі кряжі Забайкалля… Через Становий хребет, – звивався над ним межи скель і шпилів… Високо в небі сіючи іскри й сморід, летів і летів у безмежній ночі.
.....
Це ж той, що він з ним не годен був дати ради і що стоятиме йому увіччю все життя, либонь.
…Він пригадує ту виняткову епопею перед двома роками – епопею веденого ним слідства над одним бортмеханіком та авіаконструктором, приятелем літуна Чухновського, – над тим зоологічним націоналістом, над тим дияволом в образі людини.
