Трибунал апостолів

Оглавление

Василь Добрянський. Трибунал апостолів

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

Замість епілогу

Від автора

Отрывок из книги

Анохін прийшов надвечір. Коля побачив його в розчахнутій брамі депо – скакав по рейках, заклавши руки в кишені штанів. Ніби хлопчисько, який вчився балансувати на дроті. Сіра косоворотка на шиї розстебнута. Червневе сонце розігріло лискучі нитки колій, і від них пашіло жаром та густим духом згорілого вугілля. Перед Анохіним проплив на хитливій повітряній подушці, чмихаючи, потяг із кількома вагонами. Здалося, що він роздушив Давида маревною хвилею. Але гість знову випірнув у червонуватому сонці й привітно помахав рукою.

– Власенку! Викоти колісну пару з-під ніг! – гримнув на Колю майстер Адам Діденко, визирнувши з «овечки» – паровоза, який тягав бронепоїзд біля Ніжина й постраждав від снарядів червоних селян.

.....

– Дядьку Адаме, я йду? – чи то спитав, чи то ствердив.

– Прикрий браму. Я тут ще… Покумекаю.

.....