Рейд у безвість

Оглавление

Василь Мороз. Рейд у безвість

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

Отрывок из книги

Увесь східний край видноколу – залитий промінням, яке щойно вихопилося з-за обрію. Сяйво доволі потужне та ще не настільки гаряче, щоб не можна було незмигно дивитися на нього. І я вражено констатую, не в силі відрватися від побаченого, що насправді промені виливаються не з одного джерела. Світил було двоє: багрово-помаранчевий гігант, значно ширший за звичне мені сонце, який ставав дедалі яскравішим, сліпучо-золотистим, і утроє-вчетверо більший за нього велет, що, виграючи всім різнобарв’ям веселки, плив попереду нього.

Від такої величної картини у свідомості відразу запановує вакуум. Кілька разів то зажмурююся, то знову розплющую очі, сподіваючись, що видиво щезне. Але дарма гадав, що галюциную після безсонної ночі (такого у принципі не могло бути, бо міг не спати без ущербу для боєздатності і три-чотири доби поспіль). Пара величезних і гарячих пласких тарелів і далі поволі спиналася небесним склепінням, простуючи до зеніту. І то був не виплід моєї уяви.

.....

Дивлюся в окуляр і помічаю, що ці істоти – наче брати й сестри тих гевалів, котрі напали було на мене. Угледів також і чотириногих. Схожі на собак, але більші і значно зліші на вигляд, вони або лежали коло жител, або ходили сюди-туди.

Вирішую, за браком кращого варіанту дій, іти до селища. Може, хоч там вдасться прояснити ситуацію, в якій опинився.

.....