Отрывок из книги
– Ох, і не шкодуючий сьогодні морозець, подумки, про себе, промовив він, швиденько вистрибнувши з власного, чистенького авто, майже на ходу, злегка розтираючи свої червоні, наче свіжозрізана, яскрава гвоздика, скручені у трубочки-сопілки вуха, забігаючи у переповнену, пузату, немов вагітна слониха, маршрутку.
Звичайно, що на день народження до Максима він на авто не поїде – він же наразі цілком здоровий та успішний, чому б не дозволити собі невеличкий розслабон… Брати таксі на три зупинки, це вже точно не в його стилі – просто не вигідно, з точки зору, поки що не бізнесмена, однак, молодого підприємця… На крайній випадок і заночує, однаково завтра вихідний…
.....
…Вона відчула його по ще не знаному, однак, такому токсикуючому аромату парфумів, що так лагідно дразнив чутливий носик, і вже не відпускав,… як того носа не крути… Водночас, її погляд, із зіницями діаметром з чорний велетенський годинник, всіяний різнобарвними, виблискуючими камінчиками-світлячками, залоскотав білосніжний, мов випраний під час реклами Аріеля, рукав сорочки, з якого виглядала мужня, по справжньому чоловіча рука, яка здалась їй якоюсь неймовірно особливою…
…Начебто стало гаряче… Відтягнула від шиї теплий, і пухнатий, наче добротний котяра, шаль, зняла подаровану мамою, улюблену сестричку-рукавичку, та великим, наманікюреним під вишиванку, пальцем, намагалась зробити дірку у склі, що вкрите вишуканим візерунком зимового художника-чарівника, міцно притискаючи його до холоднючої поверхні, доки морозний малюнок, у тому місці, не розплавився, і крізь невеличкий отвір, схожий на казкові ворота у невідомість, в салон миттєво проник яскраво-червоний промінь місячного, гарячого сяйва, у якому миттю хаотично затанцював не пил, що безлико ширяв у повітрі, а справжній, новорічний зорепад, який повільно і грайливо осідав на плечі нічого не підозрюючих присутніх…Однак, підняти голову та глянути на власника білосніжної, дбайливо випрасуваної сорочки, заважала, настільки для них важлива, що майже нікому, крім них самих, не потрібна, їм же в першу чергу і шкідлива, дівоча гордість… Чому це вона має робити будь-які кроки першою?… Ну й що, що вона відчула, що це її безцінний скарб…, ну й що, що напевно він відповідає 9 з її 10, відомих лише їй геніальних пунктів (якби я їх тобі читач розповів, то ти б не просто був би здивований.)…, ну й що, що уявляючи цю звичайну руку, вдивляючись у продірявлений нею у вікні втаємничений отвір, вона перегортала незабутні сторінки їхнього, наповненого яскравими подіями життєпису, згадуючи у майбутньому те зігріваюче минуле, наче справжнє сьогодення, жодного разу не пошкодувавши, що все-таки наважилась привітно подивитись на нього…
.....
