Подув 2
Описание книги
Стисло від автора.Витяг з академічного словника української мови (1970-1980):По’дув , у, чол.1. Порив (вітру і т. ін.); повів, повівання.Ознака, прикмета наближення, настання чого-небудь.2. Те саме, що вітер.3. Перен. Ідеї, суспільно-політичні напрями тощо, характерні для певного часу; віяння.Словник української мови: в 11 томах. – Том 6, 1975. – Стор. 760. Це друга збірка моїх дивних рукописів))Як завжди, у ній твори про почуття.Дехто говорить, що мої твори важкі і складні, а дехто у захваті від цього. А як ще примусити тебе задуматись про важливі у житті речі?Звичайно, що середини не буде, бо твори наповнені алегоріями і афоризмами, які інколи з першого разу важко зрозуміти і здогадатися, що саме я маю на увазі, однак, перш за все їх потрібно відчути.Вони як мелодії проходять крізь мене, і тому я передаю їх на папір так як відчуваю, десь високо, десь низько, а десь просто криком!Одне можу сказати точно, що, як я вже колись писав, у творах я не дозволяю ображати ні жінок, ні чоловіків, а лише, по-своєму, розповідаю про їхні, як позитивні, так і негативні риси, манери, поведінку, демонструючи, яким бути не бажано, або ж навпаки, як пристрасно, ніжно, турботливо, а головне щиро, потрібно відноситись до життя, себе, людей, які поруч з тобою, щоб увібрати, наче палітра, в себе всі яскраві, емоційні барви всесвіту, подаровані нам, та дарувати сердечно іншим))У всесвіті завжди існує баланс між темним і світлим, і хоча, інколи, саме щось не зовсім позитивне і є тим паливом, що спонукає до написання творів, однак, світлого завжди дещо більше!Щось таке, поїхали…
Отрывок из книги
…Так, що тут у нас, перепрошую, хто, о, білявка, симпатична…
Не те, щоб у мене в житті не було білявок (дієслово було – не тотожне слову секс, ну… майже не тотожне, чоловіки, що ж з них хотіти, якщо вони оцінюють жінок, зокрема, і з цієї точки зору), однак, з цього фото, звичайного фото у паспорті, віяло якимись суперечливими, набагато глибшими, як для нашого першого знайомства по фото, цікавими і благородними, водночас, наче елегантним вбранням, хвилями…
.....
…Такі сміливі, напевно, полюбляють швидкість, однак, рідко ризикують, хоча, я навіть і не знаю, чи має вона водійські права, проте, напевно, вони все-таки інколи і самі, лежачи і ніжачись у ліжку, та вдивляючись у білосніжну і безкраю стелю, задають собі запитання: «А чи не замало в житті я собі дозволяю?»
…Однак, навряд чи я був би художником, якби не помічав того, що не помітне для іншого ока, оскільки там, де є світло, породжене сонячною енергією, завдячуючи якому і відбувається надзвичайно складний процес фотосинтезу, що породжує життя, байдуже, що лише в рослинах, там обов'язково знайдеться не лише слабко освітлений простір напівтіні, а й вичурна, темна, ніби абсолютно не зоряна і захмарена ніч, глибока та прекрасна тінь, насичена пітьмою пройдених тяжких страждань і мук, які інколи, так скручують живіт, що навіть згорнувшись, наче немовля, клубочком, у позі ембріона, не сила терпіти ту біль, так, що вже не мурашки бігають по тілу, викликаючи приємне нервове збудження, а немов би тебе охопив всесильний корч, який не дає випрямити безсилі і слабкі руки й ноги, надаючи чудову можливість ненажерливим мурашкам-вбивцям досхочу насититись твоєю рідною плоттю, від якої незабаром залишаться на певний період біленькі кісточки, схожі на перший веселий і довгоочікуваний сніг, який незабаром, не підтриманий своєчасно безжалісним і таким потрібним, ріднесеньким морозом-дідуганом, перетвориться на огидну багнюку, яку ми із таким рішучим завзяттям намагаємося позбутися зі своїх, гарненьких нових черевиків, пристрасно та старанно обстукуючи їх об довгоочікуваний асфальт, розносячись брудною лайкою, і докоряючи, водночас, собі самому у недалекоглядному рішенні пройтись навпростець, оглядаючись з не прихованою люттю, створюючи тим самим на обличчі викрутаси гримас ненависті, які прикрашають його рівчаками-морщинами, що спотворюють його ніжну шкіру, роблячи її вмить такою старезною, наче потрісканою століттями, хоча варто було б лише усміхнутись та пролетіти крізь перешкоду-калюжу, яка майже спеціально утворилась на твоєму подальшому не легкому життєвому шляху, щоб змити всю цю липку багнюку, за що твої ж черевики, зі щирою вдячністю, виблискуючи як новенькі, подарують тобі в чергове свою радісну заразну усмішку, яка вхопить тебе за рукав осіннього сіренького пальто, та потягне у вирій радості, звеселяючи не лише тебе, а й заряджаючи пересічних пішоходів, змінюючи їх ще сонний, ранковий і не рухливий настрій, на дитячий, не дотепний, однак, кумедний сміх, що викликає приємне здивування при спогляданні один на одного, та залишає на цілісінький день припіднятими куточки усміхнених вуст.
.....