Залишенець: Чорний ворон

Залишенець: Чорний ворон
Автор книги: id книги: 98648     Оценка: 0.0     Голосов: 0     Отзывы, комментарии: 0 219 руб.     (2,33$) Читать книгу Купить и читать книгу Купить бумажную книгу Электронная книга Жанр: Историческая литература Правообладатель и/или издательство: ДП с иностранными инвестициями "Книжный Клуб "Клуб Семейного Досуга" Дата публикации, год издания: 2009 Дата добавления в каталог КнигаЛит: ISBN: 978-966-14-7987-5, 978-966-14-7839-7 Возрастное ограничение: 16+ Оглавление Отрывок из книги

Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.

Описание книги

Їх називали бандитами, розбійниками, головорізами й навіть у прокльонах-анафемах забороняли згадувати їхні імена. Щоб вбити у пам’яті упокореної маси ту ідею, за яку повстанці жертвували свої молоді життя. Авжеж, вони стріляли, вішали, палили, нищили – але кого? На їхньому бойовому чорному прапорі напис: «Воля України або смерть». Вони не вийшли з лісу навіть тоді, коли навкруги запанувала чужа влада і вже не було надії на визволення. Вони – залишенці – обрали собі смерть.

Оглавление

Василь Шкляр. Залишенець: Чорний ворон

Чорний Ворон

Частина перша

Розділ перший

1

2

3

4

5

Розділ другий

1

2

3

Розділ третій

1

2

3

Розділ четвертий

1

2

3

4

5

Розділ п'ятий

1

2

3

Частина друга

Розділ перший

1

2

3

Розділ другий

1

2

3

Розділ третій

1

2

3

Розділ четвертий

1

2

3

Частина третя

Розділ перший

1

2

3

Розділ другий

1

2

3

4

5

6

Розділ третій

1

2

Розділ четвертий

1

2

3

4

Частина четверта

Розділ перший

1

2

3

Розділ другий

1

2

3

Розділ третій

1

2

3

Розділ четвертий

1

2

3

4

Розділ п'ятий

1

2

3

3

4

Від автора

Отрывок из книги

Отамана Веремія ховали в Гунському лісі без прощальних сальв і промов. Ховали потай, уночі. Двоє похмурих чоловіків привезли підводою труну з тілом загиблого, а ще один привів із ближнього села священика.

Яму викопали за двадцять кроків на схід од старезного дуба, і тепер біля неї тихо світилася в темряві домовина – недавно стругана соснова дошка ще пахла живицею.

.....

– Подарував, – Ворон примружив око на Досиних янголят. – А ти як тут опинилася? – здивовано спитав він, хоч дивуватися не було чому: Чорним шляхом вона завжди поверталася в Грушківку, тож і тепер їй лежала така дорога, тільки цього разу Дося їхала в своє село надовго, вважай, до весни, адже на зиму лісовики йшли під землю. Майже до середини березня вони осідали в землянках, і Досі там було б, може, й весело, але трішки незручно і страмно – не тому, що вона така пані, але… зрозумій мене, Вороне, я все-таки жінка, мені треба вчасно й помитися, і розчесатися, і ще дещо зробити, а це не так просто, як вашому братові. Хоч воно кожному важко жити кротом.

– А мені й під землею весело, – сказав він.

.....

Добавление нового отзыва

Комментарий Поле, отмеченное звёздочкой  — обязательно к заполнению

Отзывы и комментарии читателей

Нет рецензий. Будьте первым, кто напишет рецензию на книгу Залишенець: Чорний ворон
Подняться наверх