Отрывок из книги
«Колись тут містилася радянська контора. Ніхто, власне, не знав, чим вона займалася, та це й не важливо. У коридорі високі дерев'яні шафи, що доходять аж до стелі, забиті старими документами. Заповнені і порожні бланки, заяви, резолюції, технічна документація на щось допотопне… У кімнатах – старі конторські меблі. Кімнати орендують дрібні фірми, що не мають грошей на кращі офіси. На стінах ще й далі висять велетенські мапи світових океанів, з цифрами, що позначають глибину. Вони висять там вже років двадцять, ще з конторських часів.
Кажуть, що організація ще існує, переважно – на папері. В неї є директор – доброзичливий немолодий чоловік, що іноді п'є горілку із іншим начальником, директором фірми «Саманта-15», яка орендує найкращу кімнату. В організації є секретарка. Секретарці вже за п'ятдесят. Білявка з блакитними очима. Колись вона була красунею… Вона сидить за друкарською машинкою і п'є слабкий чай. Вона робить це вже багато років, з тих часів, коли контора була ще у розквіті і коли вона, секретарка, тільки почала тут працювати.
.....
Галя слухає зачаровано, і це дратує Івана: невже його богиню – таку чисту, таку непорочну – приваблює ця розпуста?!
– А як твоє особисте життя? – питає золотоволоса. – Є якісь новини?
.....
