Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Передмова
Леонід Перший: від лідера КПУ до VIP-агітатора
Чорно-білий Президент
Віктор Ющенко. Втрачений Майдан
Віктор Янукович. Президентське піке
Петро Порошенко. П’ятий елемент
Шостий. Невідворотний
Фото
Масштаб повноважень Президента. Центр системи в українській політиці. Дострокові парламентські вибори як каталізатор старту президентської кампанії. Історичне значення президентських виборів.
Україна живе від однієї президентської кампанії до іншої. Цей алгоритм політичного життя усталився вже давно, і змінювати його ніхто не збирається. Одні побачать у наведеному факті відлуння козацької вольниці та гетьманської влади, інші, навпаки, шукатимуть у цьому выдбиток століть розвитку українського народу в абсолютистських монархіях Габсбургів та Романових або пригадають недавнє минуле та залежність 1/6 частини суходолу від волі вождя партії та пролетаріату. Проте справа нині в іншому: обираючи Президента, мільйони наших співгромадян підсвідомо намагаються закрити прогалину в пантеоні національних героїв та визнаних авторитетів. Він так і не постав за чверть століття незалежного розвитку. Під час президентських виборів Україна, можливо, не лише обирає власне майбутнє, але й шукає непохитний мов скеля авторитет, який зможе повести за собою націю в дні випробувань.
.....
Здобуття Україною незалежності не сприяло активізації її зовнішньополітичної діяльності. Доволі інтенсивне формальне визнання незалежності не обернулося бурхливим зростанням обсягів реального партнерства та суб’єктності. З одного боку, попри існування ще за радянських часів власного МЗС брала гору інерція мислення та готовність тримати рівняння на Москву, з іншого, молодій державі не було чого запропонувати не лише впливовим західним партнерам, але й ближчим сусідам із Центральної Європи. Тому номінальне економічне лідерство в таборі колишніх соціалістичних держав не спричинило масштабного економічного стрибка. І якщо неефективне зближення з країнами Старої Європи ще можна виправдати, то ігнорування можливостей посилити співпрацю з країнами Вишеградської групи є грубою помилкою.
Конституція Радянської України, за якою наша держава жила з відповідними корективами до літа 1996 року, не передбачала концентрації влади в руках Президента. До того ж, особливості політичної натури Леоніда Кравчука не дозволяють запідозрити в ньому прихильника авторитарної манери управління. Політичний шлях вихідця з Рівненщини, який від супротивника українських націоналістів дійшов до лідера незалежної України, навряд чи став унікальним у ті буремні часи. Проте нерішучість Леоніда Макаровича, можливо, брак авторитарної складової зіграли проти інтересів України. Крім того, стрімкий розрив господарських зв’язків та крах одного з найбільших міфів кінця 80-х років ХХ ст. про «Україну – європейську житницю» примусили першого Президента грати тією кадровою колодою, що була на руках. Примітно, що Україна уникнула властивого, зокрема, Польщі та країнам Балтії повернення емігрантів з вимогами про інтеграцію до системи влади, наша держава обійшлася власними кадровими резервами.
.....