Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
* * *
Друзі та шанувальники вважали Скоропадського хороброю, привітною, симпатичною людиною – справжнім джентльменом. О. Скоропис-Йолтуховськийулисті до Є. Чикаленка пише про гетьмана, що він «…абсолютно моральна та розумово здорова людина, без сильної волі, щоправда, але наскрізь чесна та порядна… надзвичайно симпатична, одверта та щира людина, з державним розумом». А от Є. Чикаленко не поділяв цієї характеристики і стверджував, що гетьман був «…і нерозумним, і нерозвиненим політично, і нещирим, а тільки сміливим і рисковитим… він просто “шарлатан”, який хапався за все, аби вдержаться на висоті; він не зумів навіть із честю скінчити своєї кар’єри “українського гетьмана”». Більшість сучасників свідчили: Скоропадський був «не підготовлений до керівництва державою», «…оточений підлабузниками й часто незначними людьми, він, що звик до цієї атмосфери, не зауважував її виняткової недоречності в пережитий тяжкий момент». «М’який до безхарактерності, доброзичливий до легкодумства», – так характеризували гетьмана люди, котрі близько його знали. Троцький називав Скоропадського українським Бонапартом, Денікін – другим
Мазепою. Оцінювати Скоропадського можна і як «лиходія», і як «праведника», але саме своєю неоднозначністю він і цікавий.
.....
Події 23–28 лютого 1917 р. привели до перемоги революції, уся велика імперія опинилась у руках учорашніх опозиціонерів. У листі до дружини, вже після революції, Скоропадський напише: «…у таку важку хвилину не можу без розчулення згадати новий наш уряд, так розумно він діє, і коли государ звільнив мене від присяги, я йому, новому уряду, прихильний усією душею, що енергійно проводжу у довірених мені частинах. Всі ці добродії: Родзянко, Львов, Гучков, Керенський і компанія – розсудливі люди, і ми, і вся Росія мусимо дякувати долі, що влада захоплена ними, і дай Боже нашій багатостраждальній Батьківщині, щоб вони втрималися при владі…» Скоропадський – революційний генерал – умовляв і переконував солдатів підтримувати Тимчасовий уряд і таврував «похмуре минуле».
Майбутній гетьман писав дружині, що дуже хоче взяти «… жваву участь у суспільному житті». Скоропадський мріяв про політичну кар’єру, і в цьому ж листі дружині він відкриває свої потаємні сподівання: «Данилкові [сину гетьмана. – В. С] потрібно вчитися по-малоросійськи, я теж купив собі книжку і збираюся, можливо, зробитись українцем, але мушу сказати по щирості, не дуже переконаним». Фраза «зробитись українцем» і намагання вивчити українську мову свідчать як про зміни у національній самоідентифікації генерала, так і про наміри взяти активну участь в українському політичному житті. В березні 1917-го Скоропадський тільки думає стати «українцем», все ж вважаючи себе людиною російської культури та ліберальних переконань. У спогадах він зазначить, що в березні 1917-го «…вперше довідався з «Киевской мысли» про українську демонстрацію… подумав у той час, що це робота ворогів з метою посіяти розбрат у нашому тилу».
.....