Усе життя османський воїн Орхан готувався до двобою зі славетним кошовим отаманом Іваном Сірком, та на шляху його особистої помсти постають численні перешкоди. Цей лицарський поєдинок напередодні битви під Віднем матиме вплив на весь християнський світ.
Оглавление
Віктор Вальд. Останній бій Урус-шайтана
Пролог
Частина перша
Розділ перший. Рикаючий Лев султана
Розділ другий. Благословення Блакитної мечеті
Розділ третій. Крим – улюблена перлина Аллаха
Розділ четвертий. Троянди й шипи Бахчисарая
Розділ п’ятий. Справи таємні
Частина друга
Розділ перший. Перекоп – поріг Хейхату
Розділ другий. Шляхи Хейхату
Розділ третій. Кров Хейхату
Розділ четвертий. Вогонь Хейхату
Розділ п’ятий «Гостинність» Хейхату
Частина третя
Розділ перший. Талісман і диво
Розділ другий. Переправа біля Іслам-Кермену
Розділ третій. Запорожець-чаклун
Розділ четвертий. Сумка сліпого провидця
Розділ п’ятий. Шабельний бій
Розділ шостий. Небо карає
Епілог
Післяслово
Отрывок из книги
Столиця світу, благословенний Аллахом Стамбул, знемагав від спеки. І це наприкінці травня! А чого чекати в самому серці літа?
Млявий бризовий вітерець не наважувався протиснутися у вузькі й криві вулиці півмільйонного міста, де його обпалювало густе розпечене повітря, яке щільно огортало обшарпані фасади й криві паркани більшості будинків. Та й що йому робити в цьому запилюженому й заваленому різноманітним сміттям стиснутому просторі, де не зустрінеш жодної людини. Хіба що змахнути величезну липку муху з носа вуличного пса, не менш шанованого в Блискучій Порті,[5] ніж священна корова на вулицях індійських міст.
.....
Неподалік раби-кяфіри в добротному суконному одязі палили в господарській потребі багаття, використовуючи для нього мастикове дерево. Цей солодкий дим змішувався з ароматом троянд, переплітався із запашними травами, покладеними на підлогу альтанки, і змушував по-особливому прислухатися до пташиного щебету. Сонце сховалося за горами, літня спека спадала – втім, у горах вона не дуже дошкуляла. Приємний вітерець пестив щоки й навівав дрімоту. Десь далеко мекали вівці, а зовсім поруч старанно сюрчали цвіркуни. І ця музика була більш приємна вченому осману, ніж та гучна й неспокійна, що закінчила бенкет. Музика природи налаштовувала його на улюблене заняття.
– Ось ми і записали все, що побачили й почули в цей день, дорогий Фасуле. Якщо Аллаху буде потрібно, ми отримаємо відповідь Урус-шайтана: навіщо він погубив стільки безвинних одновірців. У мене з цього приводу є припущення. Але завдання справжнього вченого мандрівника – викладати правдиво те, що він бачить і чує, намагаючись не вводити в оману тих, хто вважатиме його працю марнослів’ям автора. А завтра, мій дорогий Фасуле, ми побачимо найуславленіше з колись існуючих міст світу – сумний Ескі-Кирим.
