Виховання без нервування, або Як упоратися з розбишаками, упертюхами, ледарями, плаксіями, крикунами та хитрунами

Виховання без нервування, або Як упоратися з розбишаками, упертюхами, ледарями, плаксіями, крикунами та хитрунами
Автор книги:     Оценка: 0.0     Голосов: 0     Отзывов: 0 99 руб.     (1,51$) Читать книгу Купить и скачать книгу Купить бумажную версию Электронная книга Жанр: Воспитание детей Правообладатель: ДП с иностранными инвестициями "Книжный Клуб "Клуб Семейного Досуга" Дата публикации, год издания: 2014 Дата добавления в каталог КнигаЛит: ISBN: 978-966-14-7316-3,978-966-14-8245-5 Скачать фрагмент в формате   fb2   fb2.zip Возрастное ограничение: 16+ Оглавление Фрагмент

Описание книги

Автор книги, письменниця та дипломований психолог із багаторічним досвідом, просто й зрозуміло розповідає про причини проблем у поведінці дітей та шляхи їх вирішення. У реальних історіях, якими вона ділиться, ви можете впізнати себе або свою дитину. Якщо ви прагнете краще розуміти власних дітей, вчасно вирішувати проблеми у спілкуванні та просто бажаєте, щоб вони росли щасливими, ця книга для вас.

Оглавление

Вікторія Горбунова. Виховання без нервування, або Як упоратися з розбишаками, упертюхами, ледарями, плаксіями, крикунами та хитрунами

Чому я не люблю читати «виховних» книжок…

Розділ 1. Про упертюхів

Відмовляється спати, або Як організувати відпочинок без зайвих нервів

Перебирає їжею, або Як нагодувати дитину з користю та не зненавидіти куховарство

Усе розкидає та не прибирає за собою, або Як забезпечити лад, не викидаючи іграшки та речі на смітник

Що не запропонуй – завжди «ні», або Як дійти згоди та порозумінь без скандалів і покарань

Нічого не розповідає про свої справи, або Як бути у курсі життя дитини та не порушити її право на особисте

Розділ 2. Про ледарів

Нічим не цікавиться, або Як сформувати дитячі інтереси, стимулювати активність та ініціативу

Зовсім неорганізований, або Як розвинути самостійність та розподілити відповідальність

Живе в телевізорі, комп’ютері, телефоні, або Як зрозуміти потреби сучасної дитини та зберегти спокій

Не хоче вчитися, або Як прищепити радість пізнання та не «задовбати» власну дитину

Ледарює та невідомо де вештається, або Як зберегти спокій та убезпечити від поганих компаній

Розділ 3. Про розбишак

Б’є інших дітей, або Як навчити постояти за себе та не спровокувати агресивність

Спеціально робить шкоду, або Як зберегти цілим та неушкодженим свій дім та без побоювань ходити в гості

Грубіянить дорослим, або Як домовлятись та будувати безпечні взаємини

Провокує конфлікти, або Як відчути справжні потреби та збагнути мотиви дитячої поведінки

Спеціально робить боляче тваринам та людям, або Як допомогти зрозуміти почуття інших людей без звинувачень

Розділ 4. Про плаксіїв

Будь-що – у сльози, або Як не дратуватись та навчити керувати настроєм

Бажаю відчути цілющу силу сліз, дорогі батьки! Постійно вимагає уваги, або Як не лишити дитину незауваженою та мати право на власні потреби

Не може постояти за себе, або Як не хвилюватись про слабкодухість та вселити впевненість у власних силах

Страшенно сором’язливий, або Як допомогти дитині заявляти про себе та свої потреби

Жаліється всім і про всіх, або Як лишитись неупередженим та навчити відповідати за себе

Розділ 5. Про крикунів

Влаштовує показові істерики, або Як не заражатись, зупиняти та не допускати непродуктивних емоційних станів дитини

Не знає жодних меж, або Як знаходити спільну мову та почуватись у психологічній безпеці

Тягнеться до поганого, або Як навчити дитину обирати краще

Вимагає подарунків, або Як стимулювати та заохочувати хорошу поведінку

Шантажує поганою поведінкою, або Як і чи варто карати неслухів

Розділ 6. Про хитрунів

Маніпулює дорослими, або Як побудувати стосунки без підводних каменів та бомб

Випрошує іграшки та речі, або Як радувати дитину і не почуватись використаним

Використовує іграшки, щоб із ним дружили, або Як навчити цінувати себе, будувати дружні стосунки та радіти спілкуванню

Ігнорує прохання, або Як заручитись розумінням та давати взаємну підтримку

Бреше на кожному кроці, або Як зберегти відвертість та не втратити контроль

Хто такі хороші батьки…

Отрывок из книги

Страшенно не люблю читати книжок, в яких написано, як жити, добиватися життєвого успіху, завоювати кохання або правильно виховувати дітей. Як мама, психолог, викладачка психології та письменниця мала б любити, але не люблю. Читаю тому, що мушу знати, що в них написано, адже їх читають і мої студенти, і мої клієнти також. Кожного разу, коли хтось із них із захопленням розповідає про чергову книжку, я тривожусь. Моя тривога зростає, як тільки мова заходить про те, що в цій книжці описано десять обов’язкових правил чи п’ять послідовних кроків, які конче треба виконати або пройти для того, щоб щастя прийшло і розкрило свої обійми.

Існує якась міфологічна віра в те, що написано в книжках під заголовком, який не залишає місця сумніву, – «Як правильно виховувати дитину» – правда. Ми називаємо такі книжки «розумними» і віримо їхнім словам, так само як у дитинстві вірили в Діда Мороза. Нам здається, що коли вже якісь поради або правила живуть у буквах на сторінках та ще в твердій обкладинці – вони мають діяти. Буває так, що ми сприймаємо такі книжки наче таблетку: з’їси усі букви – і щасливе батьківство чекатиме тебе за останньою сторінкою. Не допомогло? Неуважно читав! Читав уважно? Погано зрозумів! Зрозумів добре? Не дотримувався порад!

.....

Відчуваючи несправедливість до себе, діти бунтують. Антиприбиральний бунт буває різним: від тихого непослуху із запиханням речей під ліжко до майже збройного повстання, коли засіб виправдовує ціль, а отже можна псувати речі інших, влаштовувати істерики з показовим розкиданням іграшок, битися і бити кривдників.

У дитячому світі батьківські санкції сприймаються не як покарання за розгардіяш та безлад, а як особисте приниження, образа, знецінення. Речі, особливо іграшки, для дітей не стільки власність, скільки частина їх самих. Це пов’язано із дуже реалістичною уявою, адже, граючи вітрильником, малюк і насправді стає піратом, а розставляючи на позиції черепашок-нінзя, він цілком занурюється в усі перипетії боротьби зі Шредером. Також іграшки – це спосіб отримати визнання серед однолітків, спочатку бути включеним до їхнього кола, бо маєш такі самі іграшки, а потім і стати кращим через те, що маєш іграшки, яких ніхто не має. Тож дитина ідентифікується з іграшкою, стає з нею єдиним цілим. І якщо батьки погрожують ці іграшки викинути, зламати, комусь віддати, вона відчуває не засудження своєї поведінки, а загрозу собі особисто. Викинути особисту річ дитини – це ніби викинути частинку її самої.

.....

Подняться наверх