Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Передмова. Передчуття поганих земель, або Доктор Краснодар Горностаєв «Індіана» Джонс-наймолодший
Розділ 1. Знайти Іллю
Розділ 2. Кривава різанина на пристані
Розділ 3. Поїздки та польоти
Розділ 4. Непрохані гості
Розділ 5. На Січі
Розділ 6. До Поганих земель
Розділ 7. Битва з дикими
Розділ 8. Перепочинок та мандри
Розділ 9. Війна на Заставі
Розділ 10. Суд
Розділ 11. На Торжищі
Розділ 12. Дивовижний порятунок та остаточне розчарування
Розділ 13. Я – полководець
З «маслітом» справа приблизно така, як і з верлібром. Принаймні в мене. Бо завжди смішили спрощені оцінки-стереотипи: верлібр – це апріорі талановито, а що вже просунуто, то й до Сен-Жон Перса не ходи. Як і протилежний підхід, не менш смішний, що ототожнює вільний вірш із банальною відсутністю поетичної іскри, ну й, відповідно, з тоскою зеленою. На такому тлі мене більш влаштовує фраза відомого кінематографічного персонажа, мовляв, «к людям помягше, а на вопрос – поширше». А ще відлунюють у пам’яті серйозні слова Вінграновського стосовно того, що для художності важить не стільки «про що», скільки «як». Ну і «хто», звісно.
Це зайвий раз доводить Владислав Івченко (з котрим я, до речі, не знайомий) і його роман «Химери Дикого поля», відкритий мною з початковим здивуванням, чимраз більшою цікавістю та приємним посмаком. Так, жанр є жанр, і в його межах важко створити якусь нову високочолу нетлінність, але автор і не обіцяв. Він просто сів і написав карколомний детектив з відступами у віртуальну історію і потенційне краєзнавство, присмачивши все це ненатужними елементами фентезі. Взагалі, ненатужність – чи не ключова ознака івченківського стилю. Під час читання мене не полишало відчуття подорожі, та не простої, а човном по ріці (певно, по ріці Снів, як у романі), ну ще, може, повітрям, на якійсь Сессні-172 «Скайхоук», як у Матіаса Руста, але теж стрімко, легко й захопливо, із сюжетними вирами-закрутами, що лишень додають драйву…
.....
– Може, спочатку поговорила б з Сєнєю? А що, як цей горішок нам не по зубах?
– Красю, накази не обговорюються! І де мій чай?
.....