Оглавление
Ярослава Дегтяренко. Між двох орлів
Від автора
Пролог
Серпень 1657 року. Чигирин
Розділ І. Злощасний млинок
Травень 1657 року. Полтава
Розділ ІІ. Старий залицяльник
Розділ ІІІ. Як мати перетворилась на мачуху
Розділ IV. Ціна вдячності
Розділ V. Милосердя шинкарки
Розділ VI. Змагання посольств
Розділ VII. Зіронько-доле
Розділ VIII. Кляті грамоти
Розділ ІХ. Полум’я розгорається
Розділ Х. Лесева стратегія
Розділ ХІ. Отаке воно гірке, те життя
Розділ ХІІ. Інтрига, яка боком вилізла
Розділ ХІІІ. Крах сподівань
Розділ XIV. Між «Царським орлом» та «Карач-беєм»
Розділ XV. Дивні збіги купальської ночі
Розділ XVI. «…В ім’я своєї свободи»72
Розділ XVІІ. Недолугий штурм
Розділ XVIII. Два шляхи
Розділ ХІХ. Погані порадники
Отрывок из книги
Іван Виговський задумливо дивився у вікно, розчахнуте в ніч, крізь яке линули чарівні пахощі літа з виразними нотками гіркуватої від пилу спеки, духмяного сіна та солодких ранніх яблук. Нічка була тиха, осяяна лише зорями. Невдовзі розжевріє світанок, відродиться сонце, подарувавши людям новий день, і хтось в цьому світі народиться, а хтось помре. Іван зітхнув. Його душу гнітили одночасно і жаль, і гіркота, змагаючись із бажанням забути, викреслити ці почуття зі своєї свідомості та жити далі – його ж життя триває. Причиною такої різнобарвності почуттів генерального писаря Війська Запорозького була смерть гетьмана Богдана Хмельницького.
Дивні стосунки пов’язували покійного гетьмана та генерального писаря – вони відмінно доповнювали один одного. Богдан був палкий та категоричний, Іван – м’який та гнучкий, що було на руку обом. І тепер Іванові було гірко усвідомлювати: Богдана більше немає. Він відчував величезну порожнечу в душі та шукав у собі сили її заповнити. «Згасло сонце, яке осяяло Україну», – хмуро подумав Виговський та озирнувся. При світлі свічок на нього вичікувально дивилися ніжинський полковник Григорій Гуляни́цький, генеральний суддя Самійло Богданович-Зарудний, позаду них з темряви виступало лице брата Данила, а далі в темряві губились обличчя інших, прихильних до Виговського козацьких старшин.
.....
– Йдіть! – роздратовано відрізала Марічка та швидко пішла геть, не звернувши уваги на молодших дітей, які підійшли до ґанку.
– Невже Соломка таки відібрав млин? – запитала Олеся у брата.
.....
