Оглавление
Ярослава Дегтяренко. Олеся. Між коханням та честю
Розділ I. Воєвода-блюзнір
Розділ II. Перед походом
Розділ III. Глас долі
Розділ IV. Помилки Шереметєва
Розділ V. У степах
Розділ VI. На клик пугача
Розділ VII. Новий альянс
Розділ VIII. Обвинувачення
Розділ IX. Чужим коштом
Розділ X. Останній шанс на булаву
Розділ XI. Прокіп-захисник
Розділ XII. Литовські дільця Золотаренка
Розділ XIII. Закоханий і хитрий
Розділ XIV. Змова родичів
Розділ XV. Солодкий полон
Розділ XVI. Переваги шлюбу з коханим чоловіком
Розділ XVII. Малодушність Тетері
Розділ XVIII. Дві ради
Розділ XIX. На кресах[78] України
Розділ XX. Юрко виявляє твердість
Розділ XXI. Дядько та племінник
Розділ XXII. Богданчик
Розділ XXIII. Шлях додому
Розділ XXIV. Шакали перегризлись!
Розділ XXV. Дружина двох чоловіків
Розділ XXVI. Знову разом
Розділ XXVII. Блакитна могила
Розділ XXVIII. Юрасева помста
Розділ XXIX. Гетьман у тіні
Епілог. Кривава рада
Отрывок из книги
Несамовита та жорстока спека накинулася на Україну влітку 1660 року. Випалила соковитий оксамит трави, змусила змарніти смарагдову листву, зжерла хліба на нивах, висмоктала половину води з річок та струмочків і невблаганно сотала сили з усього живого. Одурманені люди й тварини мляво вешталися під пекучим сонцем, чекаючи осені з її лагідною прохолодою. Такої посухи не пам’ятали давно, і українці турбувалися за майбутній урожай: схоже, нíчого буде збирати з поля.
Спекотного липневого дня Юрій Хмельницький, юний гетьман Війська Запорозького обіруч Дніпра, квапливо їхав на раду в урочище Кодачок під містечком Васильків за наказом київського воєводи Бориса Шереметєва. І як обпалена навколо природа, так само обпалена була у хлопця душа.
.....
– Не віддам її поки що, – похмуро мовив Юрась. – А Богушенка відправляю, щоб довести цареві свою відданість. Може, він зглянеться та відпустить Нечая.
– Не бери гріха на душу – не губи цієї невинної душі! – палко вигукнув Павло. – Богушенка або стратять, або поїде до Сибіру. І цар не відпустить Нечая – даремно ти сподіваєшся! І ніколи не визнає тебе за гідного гетьмана. Не ображайся, але ти сам оганьбив себе в його очах. Чому ти мовчав на раді? Чому дозволив Шереметєву верховодити? Врешті-решт ти вже не перший день гетьмануєш!
.....
