Оглавление
Ярослава Дегтяренко. Останній володар
Розділ I. Над Дунаєм
Розділ II. Ксенія
Розділ III. Ігрища у Володимирі
Розділ IV. Пастка
Розділ V. У хащі Старого лісу
Розділ VI. Острозький гонить слід[27]
Розділ VII. Відлюдник
Розділ VIII. Король помер – нехай живе князь!
Розділ IX. Важкий день
Розділ X. Бурхлива тризна
Розділ XI. Кривавий Великдень
Розділ XII. Любарт
Розділ XIII. Гнів Казимира
Розділ XIV. Зелена неділя[60]
Розділ XV. До порога Золотого шатра
Розділ XVI. Тиха Обитель
Розділ XVII. Дмитро береться за справу
Розділ XVIII. Переповнена чаша
Розділ XIX. Любарт приймає союзника
Розділ XX. Як негадано здійснилася мрія
Розділ XXI. Про те, як Петра Господь покарав
Розділ XXII. Засідка
Розділ XXIII. Стояння на Віслі
Розділ XIV. Глухонімий
Розділ XXV. Казимир просить миру
Післямова. Темні віки українського Середньовіччя
Отрывок из книги
Червень 1338 року, Вишеград, Угорське королівство
З верхівки пагорба Сібрік відкривався божественний краєвид: зеленуватий, мов смарагд, Дунай, затиснутий між пагорбів та пишних лісів, примхливо вигинався, утворюючи закрут, в якому затишно розташувався Вишеград; а самі пагорби, оповиті ледь помітною синявою, бігли в далечину, наче прагнули вхопити небокрай, яскраво-синій від літньої спеки. У такому місці мимоволі мрієш про крила, щоб злетіти у небесну безодню та з висоти оглянути ці пагорби, пишні ліси й прекрасний Дунай.
.....
Засурмили сурми, і юні бояри зрушили коней, набираючи розгін. Усе ристалище завмерло у передчутті, і в цій тиші добре було чутно, як гупотять копита по мерзлій, засипаній піском землі, щоб коні не послизнулися. Аж раптом тишу розірвав гуркіт обладунків та тріск зламаних списів – хтось вилетів із сідла, а хтось, всидівши, лише зламав спис. Тих, хто впав, забрала челядь, і хлопці знову вишикувалися у два ряди по різні кінці ристалища. За правилами, збиватися вони могли дванадцять разів, після чого починалася найцікавіша частина – усі, хто всидів у сідлі, збивалися вже парами.
З певним вдоволенням Юрій відмітив, що Осташко всидів у сідлі, лише зламавши чотири списи. Учасники кинули жереб, розбившись на пари, і слуги почали встановлювати бар’єр, уздовж якого мали б рухатися два суперники. Під час цієї невеличкої перерви глядачі вешталися ристалищем, а дехто з заповзятливих торгівців прибіг з барильцями меду – день був морозним, і охочих зігрітися було вдосталь.
.....
