Ярина мріяла про весілля з молодим козаком Данилом Лозицьким. Та закоханих розділила доля: Ярина потрапила до татарського улусу, ставши невільницею. Мурза Аяз-бей, давній ворог Данила, закохується в цю горду русинку і ладен на все заради неї. Ярина теж має почуття до Аяз-бея… На жаль, Ярину продають до Бахчисарайського гарему. Довкола дивовижної рабині, яку нарікають Вогником, плетуться інтриги, а в кожному закутку палацу чатує смертельна небезпека. Аяз-бей і Данило обидва прагнуть звільнити Ярину, але вогонь її кохання зігріє серце лише одного з них.
Оглавление
Ярослава Дегтяренко. Ярино, вогнику мій
Розділ 1. Ярина та Ярема
Розділ 2. Перелюб та його наслідки
Розділ 3. Попутник
Розділ 4. Степові обивателі
Розділ 5. Нова родина
Розділ 6. Степова суниця
Розділ 7. Не тільки у жінок язик довгий
Розділ 8. Ніч у литім місяці
Розділ 9. Давня образа
Розділ 10. Як Данило пустив козлище до свого городу
Розділ 11. Неволя
Розділ 12. Обіцянка
Розділ 13. Невільниця чи господиня?
Розділ 14. Хвороба пана Станіслава
Розділ 15. Сімейне життя Аяза-мурзи
Розділ 16. Фатальне рішення
Розділ 17. Два суперники
Розділ 18. Такі різні матері
Розділ 19. Нянька для батька та сина
Розділ 20. Зручно бути близнюками
Розділ 21. Компаньйони
Розділ 22. Ханське полювання
Розділ 23. Отруйниця
Розділ 24. Великі інтриги маленьких людей
Розділ 25. Про те, як султані страху наїлася
Розділ 26. Кохання та благородство
Отрывок из книги
Якось серпневого дня Ярема сидів на ґанку й уважно стежив за Маланкою, яка, походжаючи обійстям, діловито командувала челяддю. Але не з хазяйновитості, а щоб нишком перезиратися з молодим джурою – Лукашем Бережним. І що далі, то більше хлопець упевнювався, що ці двоє – коханці. І якщо про це стане відомо дідові, і сліду «бабуні» не залишиться в домі.
Річ у тому, що з деякого часу Ярема почав помічати, що Маланка всяко намагається огудити його з сестрою перед дідом. Станіслав спочатку байдуже вислуховував ці наклепи, але згодом почав прислухатися й поводитися з онуками ще суворіше, ніж раніше. Це доводило хлопця до люті. Норов Яреми був схожий з норовом вовка-одинака: він ні в кому не мав потреби, мав вроджене передчуття загрози і готовий був захищатися до останнього, ніким і нічим не дорожив, окрім сестри та хрещеного. І хлопець ладен був зробити все, щоб захистити сестру. Тому почав спостерігати за жінкою і підмітив її небайдужість до Лукаша.
.....
– Це ж ти випустила свого брата! Чи не так? – холодно мовила та і з несподіваною силою дала дівчині ляпаса. Від болю у Яринки на очі навернулися сльози, вона вхопилася за щоку, відступаючи від розгніваної жінки. Дівчина й не підозрювала, що Маланка може так сильно когось ударити – вона завжди здавалася їй зніженою і слабкою. Тут Лукаш підскочив до Ярини ззаду і так боляче викрутив їй руки, що вона закричала, але він затис їй рота.
– В’яжи її! Зараз ніколи з нею морочитися! Замкнемо її тут, а ти наздожени її брата. Вона його проводжала, тому гадаю, що він не встиг далеко поїхати, – промовила Маланка. – Челядь не помітить її відсутності – я всіх відправила на пошуки хлопця і наказала не повертатися без нього, так що вони не скоро повернуться. Якщо він добереться до Дубченка, то ми з тобою пропали!
