Пригоди бравого вояка Швейка

Оглавление

Ярослав Гашек. Пригоди бравого вояка Швейка

Великий чеський містифікатор, або гримаси празької іронії

Частина перша. У тилу

Вступ

Глава I. Бравий вояк Швейк устряє у світову війну

Глава II. Бравий вояк Швейк в управлінні поліції

Глава III. Швейк перед судовими лікарями

Глава IV. Швейка викидають з божевільні

Глава V. Швейк у поліційному комісаріаті на Сальмовій вулиці

Глава VI. Розірвавши зачароване коло, Швейк знову опинився вдома

Глава VII. Швейк іде в армію

Глава VIII. Швейк-симулянт

Глава IX. Швейк у гарнізонній тюрмі

Глава X. Швейк денщиком у фельдкурата

І

II

III

IV

Глава XI. Швейк із фельдкуратом їдуть правити польову месу

I

II

Глава XII. Релігійний диспут

Глава XIII. Швейк йде соборувати

Глава XIV. Швейк денщиком у надпоручика Лукаша

I

II

III

IV

V

VI

Глава XV. Катастрофа

Післямова до першої частини «У тилу»

Частина друга. На фронті

Глава I. Пригоди Швейка в поїзді

Глава II. Швейків будєйовіцький анабазис

Глава III. Пригоди Швейка в Кіралігіді

Глава IV. Нові страждання

Глава V. Із Мосту-на-Літаві в Сокаль

Частина третя. Урочиста прочухранка

Глава I. Через Угорщину

Глава II. У Будапешті

Глава III. Із Гатвана на галицький кордон

Глава IV. Marschieren marsch![595]

Частина четверта. Урочиста прочухранка триває

Глава I. Швейк у ешелоні російських полонених

Глава II. Духовне напучування

Глава III. Швейк знов у своїй маршовій роті

Отрывок из книги

Велика доба потребує великих людей. На світі є невідомі скромні герої, не увінчані славою Наполеона. Марно ви шукали б їхні імена в історії. Та коли проаналізувати, – їхня слава, можливо, затьмарила б навіть славу Александра Македонського. У наші дні на вулицях Праги можна зустріти чоловіка в заношеному вбранні, який, власне, і сам не уявляє свого значення в історії нової, великої доби. Він скромно йде своєю дорогою, нікого не турбує, і до нього не чіпляються журналісти з проханням про інтерв’ю. Коли б ви запитали, як його звуть, він би відповів дуже просто і скромно: «Я Швейк…»

І справді, цей тихий, скромний, убого вдягнений чоловік і є той старий бравий вояк Швейк, хоробрий герой, ім’я якого ще за часів Австро-Угорщини було на устах усіх громадян Чеського королівства й слава якого не померкне і в Республіці.

.....

– Так ось, драбуги, тепер уже можете йти додому. Кінець. Ви не проявляєте, як я бачу, тієї справжньої побожності, яку вам, розбишакам, годилося б мати в церкві перед найсвятішими дарами. Віч-на-віч із Всевишнім ви не соромитесь гучно сміятися, кашляти, харкати, човгати ногами й робите це навіть при мені, хоч я тут заступаю Діву Марію, Ісуса Христа і Бога-отця, бовдури. Якщо це ще коли-небудь повториться, то я вже дам вам духу за всіма правилами, й тоді ви переконаєтеся, що існує не одне лише пекло на небі, про яке я вам говорив у передостанній проповіді, але ще є також пекло й на землі, та якби навіть ви могли врятуватися від першого, то від цього другого вам у мене не врятуватись… abtreten!

Так гарно здійснюючи на практиці надзвичайно давню традицію відвідувати в’язнів, фельдкурат зайшов до ризниці, переодягнувся, звелів налити собі з бутля церковного вина, випив його й за допомогою рудого прислужника сів на прив’язаного на подвір’ї кавалерійського коня. Але враз він згадав про Швейка, зліз із коня і пішов до слідчого Берніса.

.....