Оглавление
Ю. В. Сорока. Брестська Унія. 1596
Пролог
Збирання українських земель Литвою. політичні і соціальні передумови Брестської унії 1596 року. Боротьба Королівства Польського за домінування над Великим князівством Литовським
Люблінська унія 1569 року. Наслідки унії і не вирішені нею питання
Розкол християнської церкви як передумова Берестської унії
Спроби поєднання католицької й православної церков у польсько-литовській державі XIV–XVI сторіч
Утиски православної церкви в XVI сторіччі й боротьба з ними в Україні. Діяльність ордену єзуїтів. Поява братств
Передумови укладення Брестської унії 1596 року
Брестська (Берестейська) унія в оцінках істориків
Собор у Бресті 1596 року
Полеміка між теологами православної і греко-католицької церков після підписання унії у Бресті
Соціально-економічне становище в Україні після впровадження Брестської унії
Посилення козацтва як наслідок Брестської унії. Повстання під проводом Северина Наливайка
Петро Конашевич Сагайдачний і його діяльність, спрямована на відновлення православної ієрархії
Греко-католицька церква та її значення в розвитку української культури протягом XVII–XX сторіч
Епілог
Отрывок из книги
Як і кожне суспільно-політичне явище, Брестська унія 1596 року мала свої приховані у минулому корені, а також різноманітні чинники, котрі вплинули на рішення про її впровадження. У даному випадку таким чинником стало утворення польсько-литовської держави, яка отримала назву «Річ Посполита» й охопила своїми кордонами також білоруські й українські території. Ті землі, на яких колись розташовувалась Київська держава і на яких від часів хрещення Русі князем Володимиром Великим була поширена православна ієрархія з підпорядкуванням Константинопольському патріарху. Розглянемо ж коротко, що відбувалось під час становлення Речі Посполитої, яка відігравала надзвичайно велику роль на теренах Східної Європи епохи пізнього середньовіччя.
Як відомо, після руйнування Київської держави під ударами, що впали на неї спочатку під час міжусобних війн власних князів, а пізніше з наступом кочових орд татаро-монголів, землі сучасної України у XIV–XV сторіччях перейшли до складу нової держави, котра утвердилась на сході Європи й носила назву «Велике князівство Литовське». Саме литовські князі, докладаючи значних зусиль, змогли поступово відвоювати українські землі у Золотої Орди, даючи новий поштовх розвитку цих, колись щільно заселених територій.
.....
Владислав II Ягайло добре розумів, що для послаблення позицій Свидригайла на Поділлі він має відвернути від нього православну шляхту Великого князівства Руського, тож посиленими темпами почав впроваджувати у життя закони, спрямовані на те, щоб православний нобілітет був зрівняний у своїх правах та свободах із польською шляхтою і покатоличеним боярством князівства Литовського. І, варто зазначити, рухаючись у цьому напрямку, польський король досягнув значних успіхів. Унаслідок того, що велика кількість союзників Свидригайла з руської шляхти полишила його через щедрі обіцянки короля, вже у 1435 році князь зазнав поразки від поляків у битві при Вількомирі, на ріці Святій у Литві.
Битву при Вількомирі за історичним значенням сучасники порівнювали з Ґрюнвальдською битвою, і не даремно. Масштабність катастрофи, якої зазнав князь Свидригайло, надовго змінила розклад сил у Великому князівстві Литовському. Після жорстокого бою війська Свидригайла були вщент розбиті, а князеві в оточенні самого лише почту довелося рятуватися втечею з поля битви. Розглянемо більш детально цю битву, яка несправедливо забута, хоча мала велике значення у становленні Речі Посполитої і подальшому русі католицтва теренами Великого князівства Литовського.
.....
