Оглавление
Юлия Буйских. «Колись русалки по землі ходили…» Жіночі образи української міфології
Переднє слово
Розділ 1. Між етнографічною дійсністю та кабінетним вимислом
Вступ. Критичні думки про «українську міфологію»
«Берегиня», або Витвори кабінетної міфології
«Традиційна культура» і «вторинна фольклоризація»
Від «двовір’я» до «народного християнства» та ‘lived religion’
Розділ 2. Історіографія та джерела
Коротка історія вивчення міфологічних уявлень на теренах України
Огляд джерел
Розділ 3. Жіночі постаті української нижчої міфології
Істоти людського походження
Люди з надприродними здібностями
Перехідні напівдемонічні істоти
«Заложні» небіжчики
Персоніфіковані образи та демонічні істоти
Персоніфікації людських станів
Персоніфікації хвороб людини
Персоніфікації днів тижня
Підсумки
Розділ 4. «Шо ж я тобі розкажу, я жила собі й жила, всякого виділа…»624: усні тексти, етика запису та публікації
Список скорочень
Архівні джерела та польові матеріали
Література
Отрывок из книги
Вступні слова завжди привертали мою увагу – ще зі студентських років я любила вчитуватися в ці маленькі передтексти, намагаючись між рядків розгледіти людину, яка стоїть за книгою. Однак сама я досить довго не наважувалася стати такою людиною, вважаючи, що до книги треба дозріти. Зізнаюся, що науково-популярний стиль, у якому я намагалася писати цю працю, виявився для мене складнішим за суто науковий, притаманний академічному тексту, підпорядкований відповідним структурним канонам. Розповісти цікаво та в доступній формі про складні явища і пов’язані з ними суспільні механізми, при цьому дотримуючись емоційного балансу й не перевантажуючи теорією, – завдання не з простих. Крім того, специфікою даного тексту є включення до основної частини великого масиву автентичних наративів – уривків із інтерв’ю, записаних мною у різних регіонах України. Зазначу, що я переважно спираюся на власні польові матеріли, зібрані під час написання дисертації (2007—2010 рр.). Меншою мірою залучено матеріали, записані та розшифровані вже після її захисту (2011—2014 рр.).
Ця книга є передусім даниною університетській добі, моїм першим науковим зацікавленням, разом із такими «обрядами переходу», як перші експедиції та перші тексти з усіма супровідними очікуваннями, розчаруваннями і здобутками. Невипадково цю книгу я присвятила своїй юності, а саме пам’яті мого близького друга зі студентських часів, однокурсника й однодумця, з яким ми разом пережили багато важливих, цікавих і складних подій, що супроводжували наше дорослішання в короткому проміжку між вступом до університету й другим курсом аспірантури. Цим текстом я прагну завершити період, у якому відбувалося формування моєї особистості, щоб рухатися далі, у тому числі до нового Поля, яке вже вабить мене неторованими шляхами й викликами.
.....
«Стародавньою релігією східних слов’ян був язичеський політеїзм – багатобожжя. Древньоруська міфологія, що відображає їх вірування напередодні християнізації Русі, являла собою напластування різних епох. Найдавнішими з них є пережитки тотемізму у вигляді віри в перевертнів — у здатність людей обертатися на тварин і навпаки, а також обожнювання сил природи. Численні фантастичні істоти, якими східні слов’яни населяли навколишню природу — Дів, русалки, або берегині, лісовики, водяники і т. ін. – усе це стародавні божества, які уособлювали природу»60.
Текст цей, як і вся концепція книги, створювався у відповідну епоху, за певних можливостей розвитку науки, відповідно до її канонів та обмежень. Хоча й варто сказати, що автори не дозволяли собі фантазій на тему «берегинь» і «пережитків давніх божеств». Як бачимо, про «берегинь» тут практично нічого не сказано, крім вказівки на їхній зв’язок із русалками. Про це, однак, нам нічого не відомо з фольклорно-етнографічних джерел XIX—XX ст.
.....
