Мир хатам, війна палацам
Описание книги
Змінюються часи, змінюються епохи, а з ними змінюються наші погляди на ті чи інші історичні події. Але хто може сказати цілком впевнено, як треба розставити всі крапки над «і», як все було насправді і хто був правий чи винний? Особливо якщо це стосується таких складних та неоднозначних подій, як, наприклад, події в Україні між двома революціями 1917 року – лютневою та жовтневою. Саме ці часи описані в романі видатного українського письменника Юрія Смолича «Мир хатам, війна палацам». Так, письменник писав цей роман у радянські часи, так, нині постаті Грушевського, Винниченка, Петлюри та інших діячів сприймаються інакше, ніж тоді. Але це не означає, що цей роман – така собі примітивна агітка, зовсім ні. Це – епічна картина, погляд людини, яка бачила ті події своїми очима. І тому цей твір, поза всякими сумнівами, буде цікавий сучасному читачеві, що не байдужий до історії рідної країни.
Оглавление
Юрий Смолич. Мир хатам, війна палацам
Квітень
Колотнеча за Собачою тропою
1
2
3
4
Ой у полі та овес рясний
1
2
3
Весілля на Рибалкькій
1
2
3
Київ
1
2
3
Квітень, 2
Будинок на Володимирський
1
2
3
Перший посланець світу
1
2
3
Леви спинаються на скелю
1
2
3
4
5
Київські каштани зацвітають червоно
1
2
3
Травень
Тисяча і один день
1
2
3
4
5
6
7
За що боролись?
1
2
3
4
5
6
7
Хай живе свобода!
1
2
3
4
5
6
Добра путь
1
2
3
4
5
Травень, 2
Пригода на Шулявці
1
2
3
4
5
Ще не вмерла
1
2
3
4
5
6
Великий, непрощенний гріх
1
2
3
4
5
6
7
Ноктюрн
1
2
3
4
5
Червень
На фронті без змін
1
2
3
4
5
6
7
8
9
Поразка
1
2
3
4
5
6
7
8
9
Знову – поразка
1
2
3
4
5
6
Зміни на фронті
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
Липень
Серйозна розмова
1
2
3
4
5
6
7
8
Веремія
1
2
3
4
5
6
Перший державний день
1
2
3
4
5
6
Революція починається
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
Отрывок из книги
Розмова між двома поколіннями була серйозна. Вони стояли двоє: Данило Бриль і Тося Колиберда – від сьогодні вона прозиватиметься тільки Бриль Тося, – стояли бліді й перестрашені, але рішучі й майже зухвалі перед грізним Іваном Антоновичем Брилем, батьком, та ще грізнішим Максимом Радивоновичем Колибердою, теж батьком. Меланя Бриль, мати, та Марта Колиберда, теж мати, тихо схлипували, журно похилившись одна одній на плече, – три кроки віддаля, за штахетиком палісадника.
Прозорий весняний ранок бринів у цю пору над печерськими ярами і Собачою тропою. Молодь з Рибальської вулиці ще ген коли подалася до Дніпра на гулянки. Старших сумирний благовіст з лаври настійно скликав на «гробки»: зайшла поминальна неділя. Але в двох сусідніх подвір'ячках – Брилів та Колибердів, двадцять років нерозливних у дружбі, – не було ні спокійно, ні весело: гукалося мало не на ґвалт, зразу в три і три голоси.
.....
– Старі ми вже з кумом… з сватом пак. Підтопталися вже. От дітей вінчаємо…
– Ти кажи прямо, – ухопив другою рукою і його за манишку Боженко. – За більшовицьку партію чи – проти?
.....