Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Юрiй Андрухович. Гра з випадковими числами
1. Нагорода номер один
2. Правий i лiвий
3. Тренувати!
4. Кожен кiнець – початок?
5. Тандемократiя в дiї
6. Тотальнi голландцi
7. Москва збожеволiла
8. Якi ще, в бiса, бразильцi?!
9. Хай живе король!
10. Блохiн та iн
11. Загибель богiв
12. Життя наче зебра
13. Нi слова про Чорнобиль
14. Новому мисленню – новi перемоги
15. Фсьо прапала!
16. Iнша форма буддизму
17. Деякi висновки (загалом невтiшнi)
Андрiй Бондар. Мiй дирдир
Юрiй Винничук. Тi, що стежать за нами
Сергiй Жадан. Бiлi футболки, чорнi труси
05.00
06.00
07.00
08.00
09.00–10.00
11.00
12.00–17.00
17.30
18.00
18.30
18.45
19.00
19.15
19.30
19.45
20.00
20.15
20.45
20.54
21.45
22.30
23.00–00.15
02.00
02.30
02.40
02.40
02.40
03.30
04.00
04.15
05.00
04.30
Макс Кiдрук. Трансфер. Історія однієї великої поразки
1
2
3
4
5
6
7
8[3]
9
10
Андрiй Кокотюха. Ботан i його тренер
1
2
3
4
5
Олег Коцарев. Так роблять усi переможцi
Володимир Сергiєнко. Футбол + Свиня + Собака. Лекція з прискореного курсу вивчення німецької мови
Сашко Ушкалов. Бутси
олександр «ФоззI» Сидоренко. Пистон
01
02
03
04
05
06
07
08
09
10
11
12
13
14
15
Артем Чех. Останнiй нокаут
З початку 1960-х років мій батько підсів на кросворди в тижневику «Україна». Кількарічна наполеглива боротьба з опором матеріалу не могла не принести такого бажаного й давноочікуваного результату. Певного щасливого дня батькові вдалося розв’язати черговий кросворд повністю. Він якомога швидше вирізав його ножицями і, вклавши у конверт, надіслав до редакції – першим п’яти переможцям було обіцяно пам’ятні призи. Батькові вдалося потрапити до п’ятірки. З усіх пропонованих редакцією призів (передплата на наступне півріччя, набір святкових поштівок до дня Жовтневої революції, туалетне мило «Лесное» та ін.) батько вибрав те, заради чого так довго боровся – фото правого крайнього нападника київського «Динамо» Олега Базилевича з його ж автографом.
Коли я врешті доріс до розуміння цінності цього приза і полюбив його не менше за батька, Базилевич уже в «Динамо» не грав. За іронією долі він покинув команду саме напередодні сезону-66, тобто напередодні трьох поспіль динамівських тріумфів у першості СРСР. Уболівальницькими колами кружляли чутки про перманентний конфлікт із головним тренером команди Віктором Масловим. З «Динамо» Базилевич подався в Одесу до «Чорноморця», де на нього вже чекав інший динамівський вигнанець і найближчий друг, лівий нападник Валерій Лобановський, так само жертва масловського диктату. Втім, у «Чорноморці» друзяки відіграли всього лиш один сезон і, знову чимось невдоволені, перебігли у «Шахтар». За це їх навіть покритикував кількома віршованими рядками всенародний улюбленець сатиричний журнал «Перець».
.....
– Слухайте… – проказав учитель. – Він справді збирається стріляти! Він не жартує!
– Три!.. – сказав капітан, але не вистрілив. Хвильку ще зачекав, подивився на ошелешеного учителя, мовби питаючи поради, і заховав пістолета. Відтак роззирнувся довкола, підняв якусь плескату залізяку і спробував підважити віко. Залізяка залізла під віко на кілька сантиметрів і, коли він почав другий її кінець тягнути догори, віко затріщало й подалося, але з таким жалібним стогоном, що аж за душу дерло. Капітан зігнувся і підставив під залізяку плече та наліг уже усім тілом, віко голосно тріснуло і розкололося. Учитель спрямував світло ліхтарика всередину скрині. Там нікого не було. Але й те, що вони побачили, неабияк їх ошелешило. Скриня була повна м’ячів, майок, бутсів, кедів та іншого причандалля, яке можна побачити на стадіоні. Але усе було сучасне, а не довоєнне.
.....