Узурповані життя І. Фантастичні пригоди князя Мороку, людей і потойбічних

Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Оглавление
Юрій Моро.. Узурповані життя І. Фантастичні пригоди князя Мороку, людей і потойбічних
Прокляття жаги
Запис. Рівенія/Чорноземія. Село Зелений Яр. Шинок
Уламок І. Чумаки. 1646 рік. Рівенія/Чорноземія. Правобережжя Босфену
Уламок ІІ. Очеретяник
Уламок ІІІ. Безкінечне поле
Уламок ІV. Нове «вбрання»
Уламок V. Бісова тварина
Уламок VI. Ґавазмій
Уламок VII. Угорі гілля, хвиль-ля!
Уламок VIII. Землеріз
Уламок ІХ. Прокляття жаги
Уламок Х. Про що брешуть спогади
Уламок ХІ. Sanguine sollemnitatem
Уламок ХІІ. Ще одна балакуча тварина
Уламок ХІІІ. Повітряний кінь
Уламок ХІV. Снігова Королева
Уламок ХV. Хто ти насправді?
Уламок XVI. Кандидат у нареченого
Уламок XVII. Завжди часу обмаль
Уламок XVIII. Перший поцілунок
Уламок ХІХ. Доля є доля
Уламок ХХ. Ставер Туховен
Уламок ХХІ. Виходь за мене, опудало лісне
Уламок ХХІІ. Ряд-грив
Уламок ХХІІІ. Дивні примхи канібала
Уламок XXIV. Порятунок, і ніякого шахрайства
Prelude
Summa
Praefinita
Coda
Терези
Уламок І. Білий птах. 1646 рік. Рівенія/Чорноземія. Проставський повіт
Уламок ІІ. Добра справа
Уламок ІІІ. Експеримент
Уламок IV. Маєток Споларських
Уламок V. Вечеря
Уламок VI. День перший
Уламок VII. День другий
Уламок VIII. День третій
Уламок IX. День четвертий
Уламок Х. Зелене полум»я
Уламок ХІ. Інший клунок
Coda
Отрывок из книги
– Про тих Тарів… Чи Тара… Нічого не чув. Легенда – як привиди чи перевертні, – кремезний вусатий сільський голова, спустошив кухоль і попросив у шинкарки ще один. – Байки. Моя невістка – ото справжнє пекельне створіння. Сатана сплутався з якоюсь дівкою і жерло створило це чудисько. Мій малий до неї тулиться, як теля до цицьки, а вона на йому їздить. Харчі переводить, душу з нього жене. Я до дяка ходив, просив аби він її назад у гієну спровадив. А той каже, що у мене думки погані. От пожив би з нею рік і все б зрозумів. Останню б ікону на черевички проміняв, а та ненажера все одно б верещала, що він дурний, як віслюк.
– От наболіло ж тобі, куме.
.....
– Має початися, брате. Має.
Тар згодливо кивнув та потупив очі у воду. «Вгорі гілля, хвиль-ля», – пронеслось у голові в князя.
.....