Оглавление
Юрій Сорока. Похід Сагайдачного на Москву. 1618
Пролог
Петро Конашевич Сагайдачний
Іван IV Грозний: деспотичне правління і смерть. Причини, що призвели до Московської смути
Смута. Участь у ній українського козацтва. Передумови до походу Сагайдачного у 1618 році
Похід королевича Владислава на Москву в 1617 році. Король у черговий раз згадує про козацтво. Початок походу Сагайдачного
Сили Сагайдачного станом на початок походу. Організація козачого війська
Початок походу. Перші бої, облога Путивля й Рильська. Засічна лінія
Осада Лівен та Єльця
Нескорений Михайлов. Продовження походу
Подальше просування Сагайдачного. Спроба князя Волконського зупинити козаків на Оці
Дії Владислава перед з’єднанням з армією Сагайдачного
З’єднання армій Сагайдачного і Владислава. Облога Москви
Продовження облоги і відмова від неї Владислава, а також причини, що призвели до такого рішення
Переговори про закінчення війни
Деулінська угода
Повернення Сагайдачного в Україну. Серпухов і Калуга
Наслідки Московського походу для козаків. Роставицька угода
Епілог
Отрывок из книги
Ні для кого не є секретом, що історія України протягом останніх років стала каменем спотикання не лише для істориків, археологів і краєзнавців нашої країни, але і для політиків, і навіть для людей, які не мають жодного стосунку до історичної науки. Багато сторінок минулого України піддаються найретельнішому вивченню і висвітлюються під вельми різноманітними точками зору. Від ультраправих, що належать українським націоналістам, до вкрай лівих, космополітичних, які належать тим, хто позиціонує Україну не як суверенну державу, а як невід’ємну частину Російської імперії. Але, незважаючи на політичні баталії й пристрасті, що спалахують над подіями минулих століть, історія залишається наукою і створена для того, аби донести до майбутніх поколінь діяння їх далеких предків, осмислити механізми, які впродовж століть будували держави на сучасній карті світу і формували культуру різних народів.
Україні, яка лише нещодавно відсвяткувала 25-річчя Незалежності, дуже важко проводити власну культурну самоідентифікацію. Повсюдно виникають спірні моменти у поглядах на спільну історію з державами, частиною яких раніше були землі, які нині є територією нашої Батьківщини. Особливо гостро вибудовуються тут відносини з Російською Федерацією. Кожному вочевидь, що багато питань нашої спільної з цією країною історії викликають украй болісну реакцію як з одного, так і з іншого боку. І якщо у поглядах на епоху Київської Русі все більш-менш спокійно, то пора козацтва, яка охопила в Україні період XV–XVIII століть, потребує більш виваженого осмислення. За роки козацтва дуже багато подій залишили слід у народній пам’яті. Це і Переяславська Рада, на якій була затверджена протекція Московського царства над Україною, і розкол України, Руїна, що відбулися після Ради. Це скасування Гетьманщини в 1764 році і зруйнування Запорозької Січі в 1775 році.
.....
Більша кількість даних дійшла до нас про так званий період морських походів гетьмана Сагайдачного. Під його командуванням запорозькі козаки неодноразово здійснювали морські походи на Крим і південно-східне узбережжя Чорного моря, виступаючи із Запоріжжя досить численними флотиліями. У такі козацькі флотилії входили десятки, а іноді й сотні човнів, прозваних чайками. Ці швидкохідні кораблики, кожен з яких уміщував 50–70 чоловік, були добре озброєні, і навіть мали артилерію невеликих калібрів, у часи Сагайдачного стали досить вагомою силою на Чорному морі. Імперія Османів, яка до того часу звикла домінувати в цих водах, повинна була не тільки рахуватися з козаками, але і жорстоко страждала від їх набігів.
Першочерговим напрямком козацьких морських операцій було узбережжя Туреччини, а також окуповані османами Балкани. У 1606 році козаки Сагайдачного захопили турецьку фортецю Варну, яка до того вважалася неприступною. У ході операції під Варною, крім інших трофеїв, козаками було захоплено кілька турецьких галер із продовольством, товарами й екіпажами. Під час цього походу Петро Сагайдачний змусив говорити про себе як у палаці імператора Високої Порти, так і при дворах багатьох європейських правителів. Розлючений нахабством запорозьких козаків султан, який вважав себе володарем половини світу, наказав після нападу на Варну провести цілий ряд заходів заради убезпечення імперії від нападів гетьмана Сагайдачного. У число цих заходів входило будівництво низки фортець, призначених стримувати козаків. Дійшло навіть до того, що турки перегородили Дніпро біля острова Тавані (трохи вище входу в Дніпровсько-Бузький лиман) залізними ланцюгами, блокуючи козакам вихід у море. Проте навіть такі перешкоди не змогли зупинити «гулянь морем», які частішали з кожним роком. Вже в 1607 році запорожці з Сагайдачним провели великий похід на Кримське ханство, захопили і вщент спалили міста Перекоп і Очаків. У наступному 1608-му та на початку 1609 року Сагайдачний знову здійснив морський похід, маючи під своїм командуванням кілька десятків чайок. Козаки увійшли в гирло Дунаю і атакували Кілію, Бєлгород та Ізмаїл. Часом героїчних походів назвали історики і дуже успішні для запорожців морські походи 1612–1614 років. Під овіяним славою штандартом Сагайдачного козацький флот завдав немало відчутних ударів могутній армаді турецького капудан-паші[2]. Іноді з Січі виходило понад триста чайок, в яких розміщувалося до 20 тисяч козаків – колосальна для того часу кількість. У 1614 році козаки взяли штурмом Синоп, а також могутню, з потужними укріпленнями, турецьку фортецю Кафу (нині Феодосія), в якій знаходився один із найбільших центрів работоргівлі того часу. Чотирнадцятитисячний гарнізон Кафи впав майже в повному складі. Слава Сагайдачного, як талановитого і дуже щасливого полководця, гриміла далеко за межами Запорозької Січі.
.....
