Оглавление
Ізабель Абеді. Лола та аварійний вхід
1. Про левів у Парижі та боязку кішечку в Гамбурзі
2. Багато цифр, дві кози та сумна дівчинка
3. Поштові листівки з усього світу й порада Фло
4. Кларисса дає пораду, і дзвонить телефон
5. Подарунок до дня народження Анни-Лізи й візит до бабусиної книгарні
6. «Довідник для любителів кішок»
7. Неприємна телефонна розмова й коза-бранка
8. Маленький чоловічок, зав’язана вузлом дама та клоун із двома обличчями
9. Мотель у Бразилії та моя нова школа в Гамбурзі
10. Фотографії та дзвінок у квартиру Фло
11. Голос дівчинки говорить «ракрош», а я говорю «кала бока»
12. П’ять листів, тринадцять рашок і зелена кулька
13. Велика чорна діра
14. Куди зникла Білосніжка?
15. «Вона вбиває легко та швидко»
16. Я мовчу, а дідусь робить спеціальні дверцята
17. Цирк їде, але дехто залишається
18. Ой!
19. Будь ласка, не треба!
20. Як ми-и-ило!
21. Майже все гаразд
22. Квіти герра Занфтманна
23. Дерево слів і одне слово для нового почуття
24. Серйозна розмова й десять правил із догляду за козами
25. Фло вчиться ходити, а Білосніжка вчиться стрибати
26. Візити до сусідів
27. Що можна і що не можна
28. Повна валіза вбрання
29. Блискучий вечір і наступний ранок
30. Що ж тепер?
31. Багато слів і нікого
32. У жодному разі!
33. Під деревом слів і далеко
34. Брати Клички
35. Я закохуюся в місце і знаходжу потрібне слово
36. Білосніжка знаходить домівку, а я знаходжу пляшечку
37. Я прощаюся, і ми ризикуємо
38. Погляд із вікна
39. Кінець історії
40. Заключна глава
Отрывок из книги
Моя подруга говорить, що іноді життя стає схожим на мішок із рисом. Рис сиплеться й сиплеться з ледь помітної дірочки, а мішок стає дедалі легшим, аж поки зовсім не спорожніє. І якщо оглянутися, то можна побачити, якою довгою була дорога, де вона почалася й де закінчилася.
Ми з подругою стояли перед маленькою могилою в саду неподалік від мого будинку… Але взагалі це кінець історії. Усе почалося в Парижі – з мене та сімох левів. Леви були надзвичайно дикими й лютими, але я їх приборкала. Таке переді мною стояло завдання, адже я була всесвітньо відомою дресирувальницею тварин для кіно. Мене знали не лише в Німеччині, але й в усьому світі. Я – Лола Левине Серце, і всі тварини слухаються мене з півслова. Я навчила диких койотів танцювати степ, лисиць – фокстрот, а курей – хіп-хоп.
.....
Я спробувала покачати по підлозі зелену фішку. Знову нічого. Потім червону. Потім жовту й синю. І тут із кухні загукала мама:
– Ло-о-ло! Сніданок!
.....
