Читать книгу Все от Бога, все от нас - Анатолий Пузиков - Страница 7

У ніч побачу я зірку

За нею ще одну,

За ніччю ніч.

Не пам'ятаю дня вже я,

Все в мить згасло для меня.

Думки як вуглинка, що горить,

Виштовхнувши з легенів кисень

Наповнить їх нікотином змокнув,

Смертельна для нас парок.

Але не страшніше за порок всієї землі,

Любов! Вона швидша за чуму.

Як отрута проникає вона в серці

З нею ти весь в пилі,