Читать книгу Три перстені - Богдан-Ігор Антонич - Страница 9

Каштани в ранок сивий, попелястий

шуміли над твоїм вікном.

Ти встав, щоб далі ткати, далі прясти

турбот, пісень та мрій фантом.

(Каштани наче прапори хвилясті).

Хай час від цвілі береже

шляхетне срібло весняного співу.

Та лиш послухай: тут уже

нова лунає пісня – рожа гніву.

Ось краще ти до нас ходи,

де, наче сосни рівні та високі,

юнацтва смілого ряди

відмірюють дзвінкі, пруживі кроки.