Отрывок из книги
Кінець світу мав настати у четвер, о п’ять хвилин до четвертої, одразу після дискотеки.
Досі такі глобальні катастрофи проявлялися в нас у Мертон-Ґрейнджі хіба в чутках про апокаліпсис, що виникали раз чи двічі на семестр, переважно за тих самих обставин. Жодної банальності на кшталт сонячного спалаху або падіння астероїда. Натомість який-небудь таблоїд оприлюднював пророцтво мая, якесь поверхове зауваження Нострадамуса або моторошну симетрію календаря, і ширилася чутка, буцімто наші обличчя розплавляться просто серед пари фізики. Поступившись істерії, вчитель зітхав і зупиняв урок, доки ми сперечалися, в кого кращий годинник, і починався зворотний відлік. Дівчата тулилися одна до одної, замружившись і потупивши плечі, наче їх от-от мали занурити в крижану воду, хлопці трималися зухвало, і всі потай замислювалися про неотриманий поцілунок, не зведені рахунки, про нашу незайманість, обличчя друзів, батьків. Чотири, три, два…
.....
Пам’ятаю, як хвилювався, що не зможу запам’ятати її обличчя. Їдучи на великій швидкості крізь стробоскоп тієї лісової стежки, випрямляючись у сідлі, доки вітер бив мені у груди, я намагався прив’язати те, що згадував, до знайомого образу, до когось із телевізора, чиє обличчя міг узяти за шаблон. Але жодне з них по-справжньому не підходило, і, перш ніж я доїхав до перехрестя і звернув до міста, її обличчя почало танути, немов незакріплена фотографія, – форма носа, відтінок синього, сколотий зуб, великий вигин черепа, точне розташування цяток і ластовиння; як я міг запам’ятати? Я мав тривіальну ідею намалювати її, щойно доїду додому, – кілька штрихів, один жест, те, як вона осмикує ззаду свою джинсову спідницю або закладає гривку за вухо. Доти я зосереджувався переважно на зомбі та інопланетних комахах. Напевно, Френ Фішер стала для мене першим серйозним сюжетом, «чимось справжнім», що радила намалювати Гелен, і я і далі потроху збирав докупи її риси, подібно до того, як намагаються запам’ятати телефонний номер – «форма носа, відтінок синього, сколотий зуб, вигин, розташування»…
Номер телефону. Чому я не попросив у неї номер телефону? Це все, що було мені потрібно. Візьму його наступного разу, коли побачу її.
.....
