Читать книгу Любов і ненависть. Вибране - Дмитро Павличко - Страница 2

Мене також чекала згуба,

Нужда і безробіття мир —

Я син простого лісоруба,

Гуцула із Карпатських гір.

Поклали край його здоров’ю

Зарібки по лісах чужих.

«Добро» те панське нині кров’ю

Випльовує з грудей слабих.

А мати гарувала гірко

Від темноти до темноти,

Щоб нас, малесеньких семірко,

Нагодувати й одягти.

У хаті рідко бачив хліб я,

А в школі били по руках

За те, що зиркав я спідліб’я

На булку панського синка.

Я мріяв про топір опришка,

Шукав я Довбуша в лісах,

Та світ мені відкрила книжка

І сонце показало шлях.

В твоєму університеті

Я вчусь тепер, народе мій,

То дай же в молодому злеті

Мені піднятись вище мрій!

Народе мій, ясна любове,

Ти волю лиш яви свою —

Поклич, – а серце вже готове

За тебе згинути в бою!