Оглавление
Едмунд Гусерль. Ідеї чистої феноменології і феноменологічної філософії. Книга перша. Загальний вступ до чистої феноменології
Подяка
Вступ
Перша частина. Сутність і пізнання сутностей
Перший розділ. Факт і сутність
§ 1. Природне пізнання і досвід
§ 2. Факт. Нероздільність факту та сутності
§ 3. Убачання сутностей та індивідуальне споглядання
§ 4. Убачання сутності та фантазія. Пізнання сутності незалежно від будь-якого пізнання фактів
§ 5. Судження про сутність і судження про ейдетичну загальну значливість
§ 6. Деякі засадові поняття. Загальність і необхідність
§ 7. Науки про факти і науки про сутності
§ 8. Стосунки залежності між наукою про факти і наукою про сутності
§ 9. Регіон і регіональна ейдетика
§ 10. Регіон і категорія. Аналітичний регіон і його категорії
§ 11. Синтаксичні предметності та граничні субстрати. Синтаксичні категорії
§ 12. Рід і вид
§ 13. Генералізація і формалізація
§ 14. Субстратні категорії. Субстратна сутність і τόδε τι
§ 15. Самостійні та несамостійні предмети. Конкрет і індивід
§ 16. Регіон і категорія у змістовій сфері. Синтетичні пізнання a priori
§ 17. Завершення логічних міркувань
Другий розділ. Натуралістичні кривотлумачення
§ 18. Вступ у критичні дискусії
§ 19. Емпіристське ототожнення досвіду та первинно давального акту
§ 20. Емпіризм як скептицизм
§ 21. Неясності на ідеалістичному боці
§ 22. Закид щодо платонічного реалізму. Поняття і сутність
§ 23. Спонтанність ідеації, сутність і фікція
§ 24. Принцип усіх принципів
§ 25. Позитивіст у практиці як дослідник природи, дослідник природи в рефлексії як позитивіст
§ 26. Науки догматичної та науки філософської настанови
Друга частина. Фундаментальний феноменологічний розмисел
Перший розділ. Теза природної настанови та її вимкнення
§ 27. Світ природної настанови: Я і мій навколишній світ
§ 28. Cogito. Мій природний навколишній світ й ідеальні навколишні світи
§ 29. «Інші» Я-суб’єкти та інтерсуб’єктивний природний навколишній світ
§ 30. Генеральна теза природної настанови
§ 31. Радикальна зміна природної тези. «Вимкнення», «удужкування»
§ 32. Феноменологічне ἐποχή
Другий розділ. Свідомість і природна дійсність
§ 33. Попереднє вказування на «чисту» або «трансцендентальну свідомість» як на феноменологічний залишок
§ 34. Сутність свідомості як тема
§ 35. Cogito як «акт». Модифікація неактуальності
§ 36. Інтенційне переживання. Переживання взагалі
§ 37. «Спрямованість-на» чистого Я у cogito і схоплювальне помічання
§ 38. Рефлексії щодо актів. Іманентні та трансцендентні сприйняття
§ 39. Свідомість і природна дійсність. Погляд «наївної» людини
§ 40. Первинні та вторинні властивості. Тілесно дана річ як «просте явище» «фізично істинного»
§ 41. Реальний склад сприйняття і його трансцендентний об’єкт
§ 42. Буття як свідомість і буття як реальність. Принципова відмінність способів споглядання
§ 43. Прояснення одної принципової помилки
§ 44. Суто феноменальне буття трансцендентного, абсолютне буття іманентного
§ 45. Несприйняте переживання, несприйнята реальність
§ 46. Безсумнівність іманентного, сумнівність трансцендентного сприйняття
Третій розділ. Регіон чистої свідомості
§ 47. Природний світ як корелят свідомості
§ 48. Логічна можливість і змістова нісенітність світу поза нашим світом
§ 49. Абсолютна свідомість як залишок знищення світу
§ 50. Феноменологічна настанова і чиста свідомість як поле феноменології
§ 51. Значення попередніх трансцендентальних розмислів
§ 52. Доповнення. Фізична річ і «невідома причина явищ»
§ 53. Анімалії[37] та психологічна свідомість
§ 54. Продовження. Трансцендентне психологічне переживання випадкове і релятивне, трансцендентальне переживання необхідне й абсолютне
§ 55. Висновок. Уся реальність існує завдяки «наданню сенсу». Ніякого «суб’єктивного ідеалізму»
Четвертий розділ. Феноменологічні редукції
§ 56. Питання про обсяг феноменологічної редукції. Природничі та гуманітарні науки
§ 57. Питання про вимкнення чистого Я
§ 58. Трансцендентність Бога вимкнено
§ 59. Трансцендентність ейдетичного. Вимкнення логіки як mathesis universalis
§ 60. Вимкнення матеріально-ейдетичних дисциплін
§ 61. Методологічне значення систематики феноменологічних редукцій
§ 62. Попередні теоретико-пізнавальні прояснення. «Догматична» та феноменологічна настанова
Третя частина. Методика і проблематика чистої феноменології
Перший розділ. Попередні методичні розважання
§ 63. Особливе значення методичних розважань для феноменології
§ 64. Само-вимкнення феноменолога
§ 65. Зворотний зв’язок феноменології із самою собою
§ 66. Точний вираз ясних даностей. Однозначні терміни
§ 67. Метод прояснення. «Близькість» і «далекість» даності
§ 68. Справжні та несправжні ступені ясності. Сутність нормального прояснення
§ 69. Метод довершено ясного схоплення сутностей
§ 70. Роль сприйняття в методі прояснення сутностей. Переважне становище вільної фантазії
§ 71. Проблема можливості дескриптивної ейдетики переживань
§ 72. Конкретні, абстрактні, «математичні» науки про сутності
§ 73. Застосування до проблеми феноменології. Опис і точне визначення
§ 74. Описові та точні науки
§ 75. Феноменологія як дескриптивне вчення про сутності чистих переживань
Другий розділ. Загальні структури чистої свідомості
§ 76. Тема подальших досліджень
§ 77. Рефлексія як засаднича особливість сфери переживань. Дослідження рефлексії
§ 78. Феноменологічне дослідження рефлексій переживання
§ 79. Критичний екскурс. Феноменологія і труднощі «самоспостереження»
§ 80. Зв’язок переживань із чистим Я
§ 81. Феноменологічний час і часосвідомість
§ 82. Продовження. Потрійний горизонт переживання, що водночас є горизонтом рефлексії переживання
§ 83. Схоплення єдиного потоку переживань як «ідеї»
§ 84. Інтенційність як головна феноменологічна тема
§ 85. Сенсуальне ὕλη, інтенційне μορφή
§ 86. Функціональні проблеми
Третій розділ. Ноеза і ноема
§ 87. Попередні зауваги
§ 88. Реальні та інтенційні компоненти переживання. Ноема
§ 89. Ноематичні вислови та вислови про дійсність. Ноема в психологічній сфері
§ 90. «Ноематичний сенс» і розрізнення «іманентних» і «справжніх об’єктів»
§ 91. Перенесення на найширші сфери інтенційності
§ 92. Атенційні зміни в ноезах і ноемах
§ 93. Перехід до ноетично-ноематичних структур вищої сфери свідомості
§ 94. Ноеза та ноема в царині судження
§ 95. Аналогічні розрізнення у сфері емоційного оцінювання[82] та волі
§ 96. Перехід до наступних розділів. Прикінцеві зауваги
Четвертий розділ. Щодо проблематики ноетично-ноематичних структур
§ 97. Гілетичні та ноетичні моменти як реальні, ноематичні як нереальні моменти переживання
§ 98. Спосіб буття ноеми. Вчення про форми ноез
§ 99. Ноематичне ядро і його характеристики у сфері презентацій і репрезентацій
§ 100. Посутньо закономірні ступені уявлень у ноезі та ноемі
§ 101. Характеристики ступенів. Різноманітні «рефлексії»
§ 102. Перехід до нових вимірів характеристик
§ 103. Характеристики віри та характеристики буття
§ 104. Доксичні модальності як модифікації
§ 105. Модальність віри як віра, модальність буття як буття
§ 106. Ствердження і заперечення з їхніми ноематичними корелятами
§ 107. Ітеровані модифікації
§ 108. Ноематичні характеристики – це не «рефлексійні» визначення
§ 109. Модифікація нейтральності
§ 110. Нейтралізоване усвідомлення і судочинство розуму. Приймання
§ 111. Модифікація нейтральності і фантазія
§ 112. Ітераційність модифікації фантазії, неітераційність модифікації нейтралізації
§ 113. Актуальні та потенційні покладання
§ 114. Подальше щодо потенційності тези і модифікації нейтральності
§ 115. Застосування. Розширене поняття акту. Здійснення і збудження актів
§ 116. Перехід до нових аналіз. Фундовані ноези та їхні ноематичні кореляти
§ 117. Фундовані тези та завершення вчення про модифікацію нейтральності. Загальне поняття тези
§ 118. Синтези свідомості. Синтаксичні форми
§ 119. Перетворення політетичних актів на монотетичні[113]
§ 120. Позиційність і нейтральність у сфері синтез
§ 121. Доксична синтаксичність в емоційно-оцінювальній сфері та сфері волі
§ 122. Модуси здійснення артикульованих синтез. «Тема»
§ 123. Сплутаність і чіткість як модуси здійснення синтетичних актів
§ 124. Ноетично-ноематичний шар «логосу». Означання і значення[123]
§ 125. Модальності здійснення у сфері логічного вираження і метод прояснення
§ 126. Повнота і загальність виразу
§ 127. Вираз суджень і вираз ноем емоційного оцінювання
Четверта частина. Розум і дійсність
Перший розділ. Ноематичний сенс і зв’язок із предметом
§ 128. Вступ
§ 129. «Зміст» і «предмет»; зміст як «сенс»
§ 130. Обмеження сутності «ноематичний сенс»
§ 131. «Предмет», «Х, яке можна визначити в ноематичному сенсі»
§ 132. Ядро як сенс у модусі його повноти
§ 133. Ноематичне речення. Тетичні та синтетичні речення. Речення в царині уявлень
§ 134. Апофантичне вчення про форми
§ 135. Предмет і свідомість. Перехід до феноменології розуму
Другий розділ. Феноменологія розуму
§ 136. Перша засаднича форма свідомості розуму: первинно давальне «бачення»
§ 137. Очевидність і вбачння. «Первинна» і «чиста», асерторична й аподиктична очевидність
§ 138. Адекватна та неадекватна очевидність
§ 139. Переплетення всіх видів розуму. Теоретична, аксіологічна та практична істина
§ 140. Підтвердження. Засвідчення очевидності. Еквівалентність позиційного та нейтрального вбачання
§ 141. Безпосереднє і опосередковане розумове покладання. Опосередкована очевидність
§ 142. Теза розуму та буття
§ 143. Адекватна даність речі як ідея в Кантовому сенсі
§ 144. Дійсність і первинно давальне усвідомлення: завершальні визначення
§ 145. Критичні зауваги щодо феноменології очевидності
Третій розділ. Ступені загальності проблематики теорії розуму
§ 146. Найзагальніші проблеми
§ 147. Розгалуження проблеми. Формальна логіка, аксіологія та практика
§ 148. Проблеми теорії розуму в формальній онтології
§ 149. Проблеми теорії розуму в регіональних онтологіях. Проблема феноменологічного конституювання
§ 150. Продовження. Регіон «річ» як трансцендентальний дороговказ
§ 151. Шари трансцендентального конституювання речі. Доповнення
§ 152. Перенесення проблеми трансцендентальногоконституювання на інші регіони
§ 153. Повний обшир трансцендентальної проблеми. Структура досліджень
