Читать книгу Пазл - Франк Тилье - Страница 2

А коли від давнього минулого не залишається нічого, коли люди повмирали, а речі зруйнувалися, тоді лише запах і смак – тендітніші, але більш живучі, більш нематеріальні, стійкі, незрадливі – залишаються ще надовго, наче душі, нагадують про себе, чекають, сподіваються, на руїнах усього іншого невтомно продовжують нести на собі, на своїх ледь вловимих краплинках, величезну брилу спогадів.

Марсель Пруст «На Сваннову сторону»