Читать книгу Пастушок і король ельфів та інші скандинавські казки - Коллектив авторов - Страница 5

Правив у давні часи в одній країні король. Він був одружений, і мали вони з дружиною двох дітей – сина і дочку. Сина звали Асмунд, а дочку – Сігні. Люди не пригадували, щоб колись були королівські діти кращі за них. Асмунд і Сігні виросли, оточені турботою свого батька, і були добрі й розумні. Вони вивчили всі мистецтва, які належало знати принцам і принцесам.

Король подарував своєму синові Асмунду два могутніх дуби, що росли в лісі, сплівшись гілками. Для забави дітей він видовбав їх і всередині облаштував кімнати. Сігні приходила до Асмунда в ліс і милувалася дубами. Їй теж хотілося володіти ними разом із братом. Щедрий брат дозволив їй це, і принцеса принесла в потаємні дубові кімнати різні коштовності, якими обдаровувала її мати.

Одного разу їхній батько вирушив у похід, а королева через якийсь час захворіла й померла. Тоді брат і сестра пішли в ліс й оселилися в дубах. У них були з собою запаси на цілий рік.

А в іншій країні жив королевич Хрінг. Він почув про красу Сігні й вирішив просити її руки. Були відправлені подарунки для принцеси й усієї королівської родини. Деякий час по тому королевич сів на корабель і з попутним вітром приплив у ту країну, де жила Сігні.

Не встиг іще корабель Хрінга причалити, а на березі його вже зустрічала надзвичайно вродлива дівчина. Хрінг запитав, хто вона така, і дівчина відповіла, що вона королівська дочка Сігні.

– Я отримала твоє послання й згодна стати тобі дружиною, – промовила вона.

Королевич не міг прийти до тями від радості й хотів іти з нею до короля, але Сігні сказала, що її батько у військовому поході, а матінки вже немає на світі. Хрінг засмутився, почувши це, і запитав:

– Хто ж віддасть тебе заміж?

– Не хвилюйся, королевичу, мій брат, принц Асмунд, поведе мене до вівтаря, – відповіла Сігні.

Тоді наречений повернувся на свій корабель, умовившись із принцесою, що наступного ранку вона й принц Асмунд вирушать із Хрінгом у його країну.

Як і було домовлено, зранку принц Асмунд і принцеса Сігні прийшли до берега. Хрінг побачив, що вони принесли до моря два дуби, вирвані з коренем. Сігні сказала королівському синові, що це її придане, а іншого майна в неї немає. Вони завантажили дерева на корабель і попливли в рідну країну Хрінга.

Король із королевою та сестра Хрінга, принцеса Хавбйорг, дуже радо зустріли Асмунда й Сігні та стали готуватися до весілля.

Наречений подарував Сігні чудовий замок і звелів посадити її дуби перед вікнами.

Дуби, які привезли принц і принцеса, були дивиною в цій країні, тому сестра Хрінга щодня приходила подивитися на могутні дерева. Одного разу вона почула голоси Сігні й Асмунда з дубових стовбурів.

– Мені дуже лячно, брате мій Асмунде! Зла відьма і її брат замислили зле, – говорила принцеса.

– Не бійся, Сігні, у наших деревах ми в безпеці, – відповідав їй принц Асмунд.

– Але королевичу Хрінгу загрожує біда!

– Шкода, що ані королевич, ані принцеса Хавбйорг не знають, що королівська наречена і її брат насправді злі чарівники!

«Так ось воно що!» – сказала собі принцеса Хавбйорг. Тепер вона знала, що справжні принц Асмунд і принцеса Сігні ховаються в дубах, і вирішила їм допомогти.

Наступного ранку Хрінг прийшов до своєї нареченої Сігні й сказав, що в його країні наречені шиють собі весільне вбрання самі, і приніс багато гарної тканини, золотих ниток і дорогоцінних каменів.

– Ми зіграємо весілля, як тільки ти пошиєш вбрання для себе й твого брата, – сказав королевич Хрінг.

Коли він пішов, Сігні жбурнула тканину на підлогу, закричала гнівні прокльони й перетворилася на потворну відьму.

– Не знаю я, як робити такі сукні, тому що ніколи не шила! – кричала вона.

Увійшов її брат Ярнхойс і став їй радити:

– Накажи справжній принцесі Сігні пошити вбрання. Скажи, що інакше вб’єш її брата і її нареченого.

Відьма так і вчинила. Уночі вона прийшла до дубів і сказала:

– Якщо ти, принцесо Сігні, не хочеш, щоб я погубила принца Хрінга й принца Асмунда, то берися за роботу! Зший убрання для мене й мого брата.

Сігні зробила так, як наказала зла відьма. За шість днів вона зшила вбрання такі вишукані, які тільки могла, потім вийшла з ними зі своєї дубової кімнати й поклала їх на стіл у замку. Відьма зраділа цьому.

– Коли я вийду заміж за королівського сина, оце в мене буде життя! Краще, ніж зараз. Тоді я вижену з палацу людей і покличу сюди своїх родичів тролів. І тоді, я думаю, тролі полюблять мене й мого чоловіка Хрінга, – примовляла відьма, розглядаючи весільні вбрання.

– Піду, мабуть, скажу твоєму нареченому, щоб не барився з весіллям, – засміявся злий Ярнхойс.

На наступний день призначили весілля. Ось королевич Хрінг прийшов до замку своєї нареченої, але вона все не з’являлася.

– Ходімо, брате мій, до замку, щоб принцеса поквапилася, – запропонувала принцеса Хавбйорг.

Королевич Хрінг і його сестра Хавбйорг увійшли в покої Сігні й побачили потворну відьму і її брата Ярнхойса. Вони лежали на підлозі, міцно пов’язані чарівними тканинами.

– Ця зла відьма і її брат хотіли обдурити тебе й захопити наше королівство, – сказала принцеса Хавбйорг. – Вони перетворилися на принцесу Сігні й принца Асмунда, і тільки вбрання з чарівної тканини повернули їм колишній вигляд і полонили їх.

– Де ж справжні принц і принцеса? – спитав королевич Хрінг.

– Піди пошукай свою наречену в дуплі дуба, – відповіла сестра королевича.

Після того, як злу відьму і її брата королевич Хрінг запроторив у темницю, принц Асмунд і принцеса Сігні вийшли зі своєї схованки. Вони розповіли принцу Хрінгу й принцесі Хавбйорг, як зла відьма з братом хотіли захопити їхнє рідне королівство, як підпалювали їхні дуби, але чарівні дерева залишалися неушкодженими і надійно захищали своїх власників. Тоді кровожерливий Ярнхойс розповів своїй відьмі-сестрі, що від королевича Хрінга припливли гінці й скоро прибуде сам королевич, щоб сватати принцесу Сігні. Тоді злі чарівники й замислили захопити королівство Хрінга. А чарівні дерева вони забрали з собою, щоб ані принц Асмунд, ані принцеса Сігні не могли видати їхню таємницю.

Принц Асмунд посватав сестру Хрінга – Хавбйорг, а Хрінг – принцесу Сігні. Зіграли два весілля. Асмунд повернувся з мудрою й сміливою дружиною додому до свого батька. Королевичі отримали держави після своїх батьків і правили до старості. Ось так закінчується ця історія.