Читать книгу Множення в умі, або Плинність часу (збірник) - Лесь Подерв’янський - Страница 4

ДІЙОВІ ОСОБИ

Боря і Жора, хтиві павіани.

Ріта і Чіта, цнотливі шимпанзе.

Ганна Петрівна, мати Ріти і Чіти.

Гаврило, орангутанг-збоченець.

Кирило, динозавр, хворий на сухоти.

Микола Петрович, саблезубий ягуляр.

Гриша, птєродактіль.

Дія відбувається в тріасовий період у світі тварин. Декорації на сцені зображують собою тріасовий період. По сцені лазять динозаври, літають птєродактілі і всяка інша сволота. Входять Ріта і Чіта, дві цнотливі шимпанзе.

Чіта. А мінє він понравився – хоть і не воєнний, а всьо равно інтересний мужчіна.

Ріта. Я єму говорю: «Скажите, как ви думаєте – слово «хуйня» мужского рода чи женского?», – так он аж покраснел. Хароший мужчіна, скромний.

Входять Боря і Жора, хтиві павіани.

Боря. Глянь, Жора, які пацанкі.

Жора. Одразу видно, шо целочки.

Боря. Це шимпанзи, я їх знаю. В мене була одна, коли я на Карпатах був, так она у меня…

Жора. Я знаю, Боря. Представь собі, шо я от етого не балдею.

Боря. Дівчата, ану катай сюда, дядя фокус покаже!

Ріта і чіта підбігають ближче.

Чіта. А ви умєєтє?

Жора (становитьсяраком). Нєт нічого прощє: ейн, цвей, дрей!

На слові «дрей» прилітає птєродактіль Гриша, хапа хтивого павіана жору за бордову сраку і зникає в невідомому напрямку.

Боря (філософськи). жора хотів вам показати фокус, який називається «сєвєрноє сіяніє».

Ріта і Чіта. Як інтєрєсно! Чєм ето достігається?

Боря. Сракою.

Дійсно, срака Борі схожа на вищезгадане природне явище без всяких фокусів. Входить Ганна Петрівна, мати Ріти і Чіти.

Ганна Петрівна. Дівчата, ану бистро додому! Всьо гніздо ватою попаскудили!

Боря. Мамаша, то, шо ви прийшли, – ето прекрасно! Ми з вами сейчас заделаем шведський секс.

Ганна Петрівна. Ооо-о, Швеція!

Ганна Петрівна зводить очі догори і падає, знепритомнівши.

Павіан Боря хтиво кричить. Входить Гаврило, орангутан-збоченець.

Гаврило. Кого я віжу, Борєчка, дарагой! Какімі судьбамі? Падайді сюда, я тебя пацелую.

Гаврило лізе до Борі, прицмокуючи слюнявими губами.

Боря. Дорогой, я от етого совершенно не балдею, мені це огидно.

Гаврило (слюняво). Напрасна, Борєчка, на природу б поїхали з тобою, шашличок би зажарілі, музика, шампусік… І хуночок з собой би взялі в багажнік, я б їм всі волосікі пообривав…

Входить Кирило, динозавр, хворий на сухоти.

Кирило (сам до себе). Помирать скоро буду, вже сил моїх нєту.

Орангутанг Гаврило (до Кирила). Каво віжу, дарагой, іді сюда, я тебя пацелую в твой длінний хвост!

Орангутанг Гаврило зі спритністю, не сумісною з його млявими повадками збоченця, заскакує верхи на Кирила і робить похабні тєлодвіженія.

Кирило. Заїбали прокляті врачі. Сил моїх нєту ето терпеть. А в больницю всьо равно не лягу.

Кирило помічає Гаврила у себе на хвості, ковтає його і голосно чавкає.

Кирило (до Борі). А ти хто? Може, ти тоже доктор? Тада скажи їм, шо пусть оні всі у мене отсосуть, чим я в їхню больницюлягу.

Боря (злякано). Уже сосу, дядя, сейчас всьо заделаем в лучшем відє, как ви хатітє!

Кирило. Падонок, тебе учіться нада, а ти чим займаєшся?

Боря (кричить в статевому жаху). Дядечка, неїжте, я вам северное сіяніє покажу!

Боря стає раком і робить спроби показать динозавру «северное сіяніє», але Кирило ковтає його, а заразом і Ганну Петрівну з Рітою і Чітою.

Входить Микола Петрович, саблезубий ягуляр.

Микола Петрович. Я тобі, Кирило, давно уже казав, шоб ти не харкав в общественному месте, а складував акуратно, в платочек чи в бумажечку, а то я, кажется, мери прийму.

Кирило (з іронією). Шо, может, в суд на меня подаш?

Микола Петрович. Суд не суд, а хуйово будет, Кирило не-знаю-як-по-отчєству…

Кирило. Моісейович.

Микола Петрович. Кирило Моісейович, я в останній раз попереджаю.

Микола Петрович, спритно граючись м'язами і іклами, риссю біжить в хащі тріасового періоду.

Кирило Моісейович (іронічно).