Читать книгу Голова Якова - Любко Дереш - Страница 7

Два роки, які молодий композитор провів в Україні після відмови продовжити drang nach Westen, він використав на те, аби усамітнитись від цілого світу. Роз’їжджати до віку Христа по стипендіях, жити в резиденсах, писати музику, яку купуватимуть за пристойні гроші, – усе це він послав під три чорти і під цим зухвало розписався. Якийсь час йому ще писали професори із консерваторії. Усі компліменти про унікальність обдарування і потреби Європи у його потенціалі він пропускав. Листи залишав без відповіді. Так він давав зрозуміти, що його рішення незмінне.

Він оселився у батька, в родинному гнізді, біля Львова. На зароблені під час навчання гроші облаштував домашню студію. Діставши у столичних колах добре реноме, став писати музику для телешоу та вітчизняних серіалів. Найкасовіша річ – музика до серіалу «Люципер» про повстанців УПА, який купило португальське телебачення.

Уникав держзамовлень, намагався мати справу з приватними каналами – так було веселіше. Навіть музику для Всесвітнього конгресу українців передумав писати, прислухавшись до голосу меркантильності. Украй рідко, притлумлюючи напади сорому, він робив (не повернеться язик сказати «творив») музику для реклами. Поки жив із батьком, він писав. У Києві за ноти не сідав ні разу.