Читать книгу Полюбовний суд (уривок) - Менандр - Страница 1
ДІЯ ПЕРША
ОглавлениеЯВА ДРУГА
Дав, раб-пастух, знайшов дитину й передав її на виховання своєму приятелеві — рабові-вугляреві Сіріскові, але речі, знайдені разом з дитиною, залишив собі. Вугляр Сіріск вимагає у Дава ці речі, але Дав відмовляється віддати їх йому.
Сіріск
Зрікаєшся своїх ти обов’язків!
Дав
Без позовів не житиме нещасний цей.
Сіріск
Не слід тобі чуже добро ховати.
Звернутися до когось треба нам,
Щоб третій той розплутав нашу справу.
Дав
Погоджуюсь. Судитимемось ми.
Сіріск
Але стривай; хто нас як слід розсудить?
Дав
Хто буде він — однаково мені.
Я правий в цім. Хіба перед тобою,
Кажу тобі, я поступався чимсь?
Сіріск (указуючи на Смікріна)
Хай за суддю оця людина буде!
Дав
На добрий час!
Сіріск
Голубчику, тебе
Благаємо: нам приділи хоч трохи
Часу, задля богів…
Смікрін
Навіщо це?
Сіріск
Про справу ми одну засперечались…
Смікрін
Яке мені до цього діло?
Сіріск
Ми
Шукаємо собі суддю такого
У справі цій, щоб справедливий був.
Коли тобі ніщо не заважає,
То розсуди вже нас!
Смікрін
Щоб ви отут
Загинули! Закуталися в шкури
І з позвами своїми йдуть сюди!
Сіріск
А все ж таки… Збагнути нашу справу —
Недовга річ. Не відмовляй у цім,
Шановний, нам. Задля богів, благаю.
Ти не жени нас геть. Хоч що було,
Перемогти повинна справедливість,
І хоч кому цей жереб припаде,
Хай дбає він за це. Така вже доля
Загальна всім у нашому житті.
Дав
Надибав я на справжнього промовця.
Проте хіба я поступався чимсь?
Смікрін
Скажи мені, чи ждатимете, поки
Я присуджу свій вирок вам?
