Читать книгу Життя без обмежень. Шлях до неймовірно щасливого життя - Нік Вуйчич - Страница 13

То була сюрреалістична, приголомшлива мить. Мені аж мову відібрало, що зі мною вкрай рідко трапляється. Коли Деніел подивився на мене, моє серце розтануло. Я все ще згадував власне дитинство. Я не бачив нікого, хто був би схожий на мене. Мені страх як кортіло знати, що я не самотній, не відрізняюся від будь-якої іншої людини на цій землі. Я відчував, що ніхто не розуміє моїх хвилювань. Ніхто не міг по-справжньому зрозуміти мій біль і мою самоту.

Згадавши власне дитинство, я був вражений силою болю, якого мені завдавала моя неподібність до інших людей. Коли мене дражнили або мучили, біль ставав нестерпним. Але порівняно з Деніелом він здавався незначним. Я відчув безмежну милість і силу Бога.

Я ніколи не бажав, щоб хтось був таким само калікою, як я. Було шкода малюка Деніела. Але Бог привів цю дитину до мене, щоб я полегшив його тягар. Мені здалося, що Бог підморгує мені і каже: «То що, тепер бачиш, що Я маю є для тебе план?».