Читать книгу Великий сімейний юридичний довідник у питаннях і відповідях - О. М. Сичов - Страница 12

Представництвом є правовідношення, у якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.

Представництво є одним з найчастіше використовуваних інститутів цивільних правовідносин.

Адже у зв’язку з активним та многогранним суспільним життям сучасної ділової особи доволі складно, а іноді й неможливо встигати все робити самостійно. Розвиток представництва як правової конструкції має глибокі історичні корені, які сягають аж часів Римської імперії. Однак повноцінного використання за часів Давнього Риму інститут представництва не набув. У ранні періоди такого поняття взагалі не існувало, оскільки римському праву був притаманний виражений індивідуалізм.

На сьогодні цивільні відносини стають дедалі більш різноплановими, а темп життя зростає, тому без інституту представництва повноцінно функціонувати в нашому сьогоденні просто неможливо. Так, регулятором відносин у сфері представництва є Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі – ЦКУ), а саме – глава 17.