Читать книгу Плуг - Павло Тичина - Страница 3

І Белий, і Блок, і Єсенін, і Клюєв:

Росіє, Росіє, Росіє моя!

…Стоїть сторозтерзаний Київ,

і двістірозіп'ятий я.

Там скрізь уже: сонце! – співають: Месія!

Тумани, долини, болотяна путь…

Воздвигне Вкраїна свойого Мойсея,—

не може ж так буть!

Не може ж так буть, о, я чую, я знаю.

Під регіт і бурю, під грім од повстань

од всіх своїх нервів у степ посилаю —

поете, устань!

Чорнозем підвівся і дивиться в вічі,

і кривить обличчя в кривавий свій сміх.

Поете, любити свій край не є злочин,

коли це для всіх!