Читать книгу Соняшник. Поезії 1960–1970 років - Иван Драч - Страница 31

Твого предка

канчук вузлуватий

Сік до кістки

козачу вроду,

Й ненависне

«турчине проклятий!»

Закипіло

у мого народу.

Люта помста

козачою чайкою

У Босфорі

кривавила

воду.

Слово «турок»

палало лайкою,

Вічним чварам

і злобі в догоду…

В твої

горем задимлені

очі,

В сині очі

вдивляюсь

Хікметові —

В них страждання,

в них муки робочі,

Що ввібрав ти

з всієї планети.

Мужній лицар

нової Туреччини,

Мідногорлий

незламний трибуне,

Взявши небо

плащем на плечі,

Йдеш ти з нами

до піків Комуни.

І, щоб турки

були не затуркані,

Цілий світ —

твоя аудиторія.

На потиск

великому туркові

Простягаю

долоню

Чорного моря я!