Кожен із нас – Президент
Описание книги
Ця книжка – спроба осмислити українські реалії з погляду українки, народженої наприкінці 1980-х, просто перед розвалом Союзу. Народженої в російськомовному місті, але для якої українська мова стала рідною. Яка добряче відчула смак усіх страхів, комплексів та обмежень імперії під Росією, але яка вчилася у Західного світу, об’їздивши десятки курсів і програм у Європі та США. Історія дівчини, якій говорили, що не можна вступити до університету без хабаря, але вона не мала грошей на хабар і вступила. Тієї, яка їздила по першу шенґенську візу, що її, мешкаючи в Києві з реєстрацією в Херсоні, треба було отримувати в Донецьку. І яка тепер літає за безвізом. Тієї українки, якій без упину твердили «ти ж дівчинка», апелюючи до провінційних суспільних стандартів, і якій вдалося зберегти індивідуальність, щоб згодом почуватися рівнею в світі чоловіків. І в світі нової української політики, відкритої та прозорої. Де кожна людина, незалежно від статусу, може змінити країну на краще. Сьогодні, як ніколи, час створювати нашу мрію, мрію кожного українця, не перекладаючи відповідальність на когось одного. Тому що кожен із нас – країна і кожен із нас – її Президент.
Отрывок из книги
Писати цю книжку було вкрай складно. Я бралася до неї не раз, прописувала по кілька десятків тисяч слів – і закінчувала проекти.
Ключовим питанням, яке постало переді мною, було те, що правда дуже багатолика і найчастіше витвережує. Тоді як більшість документальних матеріалів пишуть на підставі етичних норм, дипломатії та, будьмо відверті, бажання автора показати себе в позитивному ключі. Але – не можна подавати правду, яка витвережує, залишаючись водночас позитивним героєм.
.....
Входження Володимира Зеленського в жорстокий світ політики було неприємним через важку виборчу кампанію. Але він, як новоспечений політик, швидко, збираючись на силі, спинався на ноги, довіряючи натовпам виборців, усвідомлюючи новий для себе навколишній світ і роззираючись навсібіч. Це породжувало емпатію й симпатію, і саме таким він прийшов на дебати з Петром Порошенком, які пробудили в людях співпереживання і майже батьківське бажання підтримати Зеленського.
Йти віч-на-віч із таким кар’єрним зубром, як Порошенко, Зеленському було як мінімум неприємно. Знаючи це, Порошенко думав, що дебати підуть на користь саме йому, і наполегливо вимагав їх проведення, хоча ще під час попередніх президентських виборів у 2014 році сам відмовився дискутувати зі своєю тодішньою опоненткою Юлією Тимошенко.
.....