Читать книгу Дух змін - Алан Грейтлак - Страница 2

Що визначає нашу долю, сковуючи таємні бажання ланцюгом законів і суспільними упередженнями? Думки інших людей, залізні правила і узаконені норми, статус в суспільстві і матеріальне становище, або ж неприхильна доля? Для кожного індивідуума причини будуть настільки ж різні, як неоднаковий цвіт божественних квітів, які тішать наше око навесні, після зимової холоднечі. Але є один фактор, який несе свій величезний вплив через тлінне життя кожного з нас, багато в чому формуючи мислення і механізм прийняття рішень. І це, як це не дивно, – держава, в якій ми несемо своє існування крізь вічну субстанцію часу.

Нажаль, нашим світом правлять далеко не духовні ідеали, а лише одна матеріальна вигода: брудні гроші змушують державних мужів цинічно брехати своєму народу. Але коли влада не чує голос майже жебручих людей і продовжує їх грабувати, відбираючи все до останнього, відбуваються соціальні зрушення, котрі можна назвати історичною справедливістю. Заганяючи свій народ у вигрібну яму бідності і рабства, потрібно бути готовим до того, що він немов вогняний борвій змиє бруд примарної удаваності зі скелястих берегів державного апарату. Життя соціуму проходить по траєкторії невидимої спіралі, маючи свої власні, як у фізиці, закони і непохитні тренди. Людський дух не можна закувати в окови убогості і рабства. Він, ніби струмочок води, знайде вихід і прорве навіть найміцніший заслін тиранії і безмірного всевладдя.

До чого я веду? Все дуже просто: історія людства завжди вчить нас одному цікавому і величному факту: найменший промінь свободи здатен розвіяти найщільнішу темноту рабства. Досить згадати Греко-перські війни, коли розрізнені зародки людської демократії протистояли сильній руці імперії. Адже, саме свобода і відрізняє людей від інших земних істот. Ми єдині, хто не може існувати без неї. Ми вільні думати, мріяти і жити так, як це нам диктують наші думки. З незапам’ятних часів люди боролись і гинули за свободу і рівність, та ця боротьба продовжуються й досі.

Знаєте, починаючи писати цей твір, я не повністю розумів значення цього слова: свобода. Що під ним приховано? Матеріальний достаток? Вільне висловлювання думок? Можливість пересуватися територією країни без яких-небудь обмежень? І от, закінчивши свою книгу, я прийшов до висновку, що свобода – це можливість жити так, як тобі самому того хочеться, не заважаючи іншим людям. Можливо це визначення неповне, чи навіть неправильне, але воно справедливе для мене. Сподіваюся, що ви зможете віднайти значення своєї свободи, прочитавши мій скромний твір.

Тому, досить моїх міркувань, прийшов час сказати декілька слів про книгу, яка відкрилася вашому погляду. Цей плід авторської фантазії та історичних фактів присвячений революційним подіям в Україні, що сколихнули більшість громадян та окреслили межу в долі держави. Вогняне протистояння полум'яної зими дві тисячі чотирнадцятого року поглинуло схвильоване суспільство, трансформуючи його таємне невдоволення в революцію, що прокотилась по всій країні і зім'яла владу недолугого диктатора. Палаючі у вогні міста і темні ряди міліції перекочували з минулих днів на білосніжні сторінки цієї книги, знову пританцьовуючи в хороводі зимового зіткнення. Тут, ланцюгом зв'язаних між собою слів, зображені долі двох різних людей, які влилися в русло народної революції з протилежних берегів річки з назвою Україна. Гарячі події зіштовхнули різні верстви суспільства, змушуючи людей кидатися у вуличні бої заради того, що кожен з них називав свободою. Хтось вважав за краще битися з ілюзорними фашистами і екстремістами, більшість же вирішило боротись з майже сформованим тоталітаризмом, зрубавши його дерево ще на корені зародження.

Одна частина цієї історії – чиста правда, завуальована лише іншими іменами і зміненою зовнішністю героїв, інша ж – плід авторської фантазії, заснованої на чутках і прикрашених фактах таємного минулого. Не можна відокремити істину від вигадки, приховану за ширмою художнього твору, але, повірте, більша частка цього роману – це похмура реальність того, що відбувалося на вулицях в той час. Море горя і океан радості, прикрий відчай і залізна віра – всі ці почуття сповнюють серця людей, крокуючих у відкрите полум'я нової епохи.

Коли я починав писати цю книгу, у мене була лише одна думка – розповісти читачеві з будь-якого куточка світу правдиву історію, що трапилась зі мною і огорнула багато громадян великої країни. Я твердо вважаю, що кожна людина створена на цій планеті з певною метою, яка полягає в переміні нашого світу. Місія ж будь-якого письменника – донести до людей цікаву історію, в яку вони повірять і візьмуть з неї щось корисне, змінивши своє життя на краще. Напевно, це найвища радість для будь-якої людини – змінювати світ за допомогою слова.

Сподіваюсь, ця історія відкриє очі людям на злам у суспільному житті, який неоднозначно висвітлюється в засобах масової інформації в усьому світі. На жаль, без розуміння нашого минулого і правильних висновків з нього, ми не зможемо побачити те майбутнє, яке малює нам наша фантазія. Одного разу всім доведеться прозріти, дізнавшись істину в сформованих реаліях і жорстоко лаяти себе за свою дурість і обмеженість поглядів. Але, без цього холодного протверезіння неможливий шлях у майбутнє, яке з кожним кроком насувається на нас невидимою лавиною. Вітер епох завжди невидимий для людського ока, але він вічно здіймає вітрила наших мрій. Іноді, він схожий на колапс, який спопеляє людські серця вогнем страху. Але саме з золи і уламків старості будується новий світ, що сповнений надіями.

Отже, друзі мої, досить красивих слів і складних речень. Зручніше сідайте в свої м'які крісла, увімкніть ніжне світло настільної лампи і приготуйтеся зануритися в розбурханий світ вуличної війни, яка, на щастя, вас не зачепить. Ви побачите протилежні світи, де два сини однієї великої країни опинились в середині роздмуханого багаття війни, палаючого і донині. Ця розповідь пронесе вас на крилах того, що висвітлювало шлях людства в найтемніші часи диктатури і феодалізму, в період нескінченної тиранії і катуванні вільнодумства. Ця книга розповість вам, що таке справжня свобода. На останок, хочу попросити вас не судити строго цю книгу, тому що на її сторінках покоїться часточка моєї душі.

P.S. І пам'ятайте, наше життя дуже швидкоплинне і поспішне, воно не завжди наповнене тим, чого нам дуже хочеться. Але воно було б зовсім порожнім, якщо в ньому не має місця для надії, віри і свободи. Без них ми перетворимося в порожніх істот, які не знайдуть свого місця на цій планеті.

Алан Грейтлак