Читать книгу Сонети - Аліг'єрі Данте - Страница 2

Іди, баладо, й віднайди Кохання

І разом з ним, як дух моїх страждань,

Перед моєю донною постань,

Щоб не відкинула мого прохання!

Твої слова поштиві і прості,

Тому ходити всюди

Без товариства ти могла б, та все ж

Твоїм провідником на сій путі

Нехай Кохання буде —

Лишень у нього поміч ти знайдеш,

Бо та, кому благання понесеш,

Бід мене відхилилася душею;

Якби сама ти стала перед нею,

Вона б твоїм не вірила словам.

До неї солодко промовиш ти,

Збудивши серце чуле,

Щоб жаль озвався в нім замість образ: