Оглавление
Андерс Ридел. Книжкові злодії. Про нацистські розкрадання бібліотек європи та про спроби повернути літературну спадщину
Передмова
1. Полум’я, що поглинає світ
Берлін
Примітки
2. Привиди в міській бібліотеці Берліну
Берлін
Примітки
3. Дуб Ґете
Веймар
Примітки
4. Бібліотека Гіммлера
Мюнхен
Примітки
5. Воїн проти Єрусалиму
Кімзе
Примітки
6. Розрада для страждань Ізраїлю
Амстердам
Примітки
7. Полювання на таємниці масонів
Гаага
Примітки
8. Тут працював Ленін
Париж
Примітки
9. Втрачена бібліотека
Рим
Примітки
10. Людські уламки
Салоніки
Примітки
11. Братська могила – паперовий комбінат
Вільнюс
Примітки
12. Підрозділ «Талмуд»
Терезієнштадт
Примітки
13. Вивчення євреїв – без євреїв
Ратибор – Франкфурт
Примітки
14. Вагон із взуттям
Прага
Примітки
15. Книжка знаходить шлях додому
Берлін – Кеннок
Примітки
Подяки
Покажчик
Персоналії
Організації
Бібліотеки й архіви
Поняття і події
Про автора
Отрывок из книги
Минулої весни я сидів у літаку, що прямував з Берліну до Бірмінгему. На колінах у мене лежав наплічник, а в ньому чекала на мою увагу невеличка оливково-зелена книжка. Час від часу я відкривав наплічник і зазирав у пухкий коричневий конверт, де лежала книжка,– просто упевнитися, що вона нікуди не поділася. Сімдесят років вона поверталася до своєї родини – до онуки чоловіка, якому колись належала. Одна людина дбайливо наклеїла свій екслібрисa[1] на форзаці і на титульній сторінці написала своє ім’я: Річард Кобрак. Наприкінці 1944 року його разом із дружиною на одному з останніх потягів до Аушвіцу відвезли до газових камер. Книжечка в моєму наплічнику не є винятково цінною; у Берліні, у будь-якій букіністичній крамничці, вона, певно, коштувала б не більше кількох євро.
А ще ті декілька днів, що я був вартовим цієї книжки, мене переслідувало тривожне відчуття на грані паніки за думки про те, що вона раптово може загубитися. Мене мучили невідчепні фантазії, як я залишаю наплічник у таксі або як його в мене крадуть. Цінність книжки не вимірюється грошима – вона коштовна емоційно і її нічим не можна замінити для тих, хто зростав, не знаючи дідуся. Книжечка в оливково-зеленій палітурці має величезну цінність, адже це єдина річ, яка залишилася від Річарда Кобрака. Це книжка з його бібліотеки. За трагічним збігом обставин, ця річ – лише одна з мільйонів, які ще досі не знайдені. Мільйони забутих книжок, що залишилися від мільйонів втрачених життів. Упродовж понад пів сторіччя їх ігнорували й нічого про них не казали. Ті, кому відомо про своє походження, часто намагалися не повідомляти цього своїм власникам: вони рвалися на сторінках із вихідними даними, витиралися вщент на місцях із особистими присвятами та підробляли каталожні дані, у яких замість «подарунку» від гестапо чи нацистської Німеччини записувалися як дар від невідомої особи.
.....
Проти хамства й зарозумілості, за шану й повагу до безсмертної німецької душі! Я віддаю полум’ю писанину Курта Тухольські та Карла фон Осецькі.(11)
Книжки іноземних авторів, визнані вираженням декаденста чи ліберального західного духу, теж потрапили до вогнищ – палали твори Франца Кафки, Ернеста Гемінґвея, Джека Лондона, Герберта Веллса, Еміля Золя. Символічно, що й книжки Генріха Гейне стали жертвами полум’я.
.....
