Метелик
Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Оглавление
Анри Шарьер. Метелик
Представлення
Зошит перший. Шлях занепаду
Суд присяжних
Консьєржері
Кан. Центральна в’язниця
Зошит другий. Дорогою на каторгу
Сен-Мартен-де-Ре
Від’їзд на каторгу
Сен-Лоран-дю-Мароні
Зошит третій. Перша спроба
Утеча з лікарні
Голубиний острів
Вихід у відкрите море
Тринідад
Зошит четвертий. Перша спроба (продовження)
Тринідад
Другий від’їзд
Кюрасао
В’язниця в Ріо-Ачі
Утеча з Ріо-Ачі
Індіанці
Зошит п’ятий. Повернення до цивілізації
В’язниця в Санта-Марті
Утеча із Санта-Марти
Утечі з Баранквілли
Повернення на каторгу
Араб з мурахами
Утеча антропофагів
Суд
Зошит шостий. Острови спасіння
Прибуття на острови
Ізолятор
Життя на острові Руаяль
Зошит сьомий. Острови спасіння
Пліт у могилі
Друге ув’язнення в Ізоляторі
Зошит восьмий. Повернення на руаяль
Буйволи
Повстання на Сен-Жозефі
Зошит дев’ятий. Сен-Жозеф
Смерть Карбоньєрі
Утеча з божевільні
Зошит десятий. Острів диявола
Лавка Дрейфуса
Утеча з Диявола
У буші
Квік-Квік
Диявол
Зошит одинадцятий. Прощання з каторгою
Утеча китайців
Зошит дванадцятий. Джорджтаун
Життя в Джорджтауні
Моя індуська родина
Ресторан і метелики
«Бамбукова хижа»
Утеча з Джорджтауна
Зошит тринадцятий. Венесуела
Рибалки з Ірапи
Каторга в Ельдорадо
Свобода
Отрывок из книги
Ляпас був таким сильним, що я отямився від нього тільки через тринадцять років. Насправді це не був звичайний потиличник, і, щоб мене вдарити, вони мусили зробити це гуртом.
Надворі 26 жовтня 1931 року. О восьмій ранку мене вивели з камери в Консьєржері, у якій я просидів ось уже рік. Я свіжопоголений, добре одягнений, костюм від класного майстра надає мені елегантності. Біла сорочка й блакитна краватка-метелик довершують моє вбрання.
.....
З’являється метелик, він світло-блакитний, з вузьким чорним ободочком, неподалік від нього, коло віконного скла, гуде бджола. Що ці створіння тут шукають? Вони наче збожеволіли від зимового сонця, хіба що їм холодно й вони хочуть потрапити у в’язницю. Метелик узимку – це відродження життя. Як йому вдалося не загинути? Яка безумна сміливість – сюди наблизитися. На щастя, у наглядача немає крил, бо їм недовго залишилося б жити.
Той Трібуйяр – жахливий садист, я передчував, що ми ще перетнемось. І, на жаль, не помилився. Наступного дня після відвідин тих двох чарівних комах я сказав, що хворий. Я більше не можу, мене душить самотність. Мені потрібно побачити чиєсь обличчя, почути чийсь голос, навіть неприємний, але голос, почути бодай щось.
.....