Читать книгу Маленький принц. Ілюстроване видання - Антуан де Сент-Экзюпери, Antoine De Saint-exupéry - Страница 7

О, Маленький принце! Потроху я зрозумів, яким сумним і одноманітним було твоє життя. Тривалий час ти мав лише одну розвагу: милуватися вечірнім сонцем. Я дізнався про це вранці четвертого дня, коли ти сказав:

– Я дуже люблю захід сонця. Ходімо подивимося, як заходить сонце.

– Ну, доведеться почекати.

– Чого чекати?

– Щоб сонце зайшло.

Спочатку ти дуже здивувався, а потім засміявся над собою і сказав:

– Мені все здається, що я у себе вдома!

І справді. Всі знають, що коли в Америці полудень, у Франції сонце вже заходить. І якби за одну хвилину перенестися до Франції, можна було б помилуватися заходом сонця. На жаль, Франція дуже, дуже далеко. А на твоїй планеті тобі досить було пересунути стілець на кілька кроків. І ти знову і знову дивився на небо, коли тільки бажав…

– Одного разу я за один день бачив захід сонця сорок три рази!

І трохи згодом ти додав:

– Знаєш… Коли стане дуже сумно, приємно помилуватися, як заходить сонце…

– Отже, у той день, коли ти бачив сорок три заходи сонця, тобі було дуже сумно?

Але Маленький принц нічого не відповів.